-А як це так? – продовжувала допитуватися Лада, - ти ж не відстежуєш приладів, а штурвал повертаєш у потрібний бік і на потрібний кут, та ще й встигаєш і з гіками управлятися Він подививсь на Ладу роздумливо, примружив маленькі поросячі очі до розміру найменших щілин і тільки тоді сказав: - А знаєш, Ладо, певно з того, що я навчився вітер обличчям відчувати, це простіше і надійніше від усяких приладів, бо вони тільки відволікають і уповільніють реакцію, а так я завжди реагую миттєво і майже безпомилково. І ще я здогадався, чому вітер постійно напрямок змінює саме тепер, коли ми досягли середини водосховища. Я колись читав, як утворюються морські бризи. Вдень суша прогрівається, і повітря над нею легшає і підіймається угору, а на його місце надходить повітря з більш холодного у цей час моря, і тому вітер вдень дме з моря на сушу. Вночі навпаки - море тепліше за сушу і вітер дме у протилежному напрямку - із суші на море. Та так відбувається лише у берега. Коли ж ми опинилися посередині водосховища, де відстань між берегами приблизно рівна, ось як у нас тепер, протилежні потоки повітря не знають, що їм бідним робити, і сунуться то сюди, то туди, постійно змінюючи напрямок вітру, що не аби як заважає нам тримати яхту на потрібному курсі. Та нічого, з цим можливо впоратися, коли відчуваєш вітер, як, наприклад, я - обличчям. -Ну ти і жук! – захоплено вигукнув Микола,- проте який там жук – справжнісінький жучило. Все зрозумів, все по поличкам порасклав. та все мовчки, все самотужки. А я так не можу. Влада мовчки дивилась на свого захисника і її все більш і більш охоплювала гордість за нього: -Та він не тільки кулаками вимахувати майстер, він у багато чому іншому не пасе задніх. А вже який хитрий, який поміркований – спочатку все виважить, а тільки потім сунеться. Та для оточуючих це цілком безпечно, бо у його натурі підступність, навіть і найменша, не проглядає. На такого можна покластися заплющивши очі. А тим часом Андрій, високо закинувши голову, щось бурмотів собі під ніс, і Лада не відразу зрозуміла про що це він, а коли до неї нарешті дійшло, посміхнулась і спитала: - Ти певно флюгарку відшукуєш, та на нашому «Снарку» такої немає, бо тато давно вже замінив її на ультразвуковий вимірювач швидкості і напрямку вітру. В нім нічого не обертається, а тому аніякі узли не зношуються, і ніяких паламок не трапляється. А принцип простий. Я від техніки, хоч і далека, та коли тато пояснив, все відразу і зрозуміла. Ось, дивись. Звук, – це коливання повітря з якоюсь певною частотою. Коли частота низька – ми чуємо басовиті нотки, коли ж вона стає більшою – тенорові, і так аж до контральто. Це ви певно і без мене добре знаєте, бо усі, хоча б по радіо, а чули оперних виконавців. Ну, а тепер що до ультразвуку - це також коливання повітря, але із такою високою частотою, яку людське вухо вже не чує. Швидкість розповсюдження звуку у повітрі трохи більше, ніж триста метрів за секунду. Це ніби то і швидко, та у порівнянні із швидкістю світла настільки повільно, що і порівнювати не варто. Ну це вам з курсу фізики теж, гадаю, відомо. Ну, а тепер до суті справи. Коли повітря повністю нерухоме, швидкість розповсюдження звуку саме така, як я вам казала. А тепер уявіть собі, що ви удвох на ескалаторі і один з вас просуваеться по його ленті у напрямку руху, а другий стоїть на місці. Хто із вас раніше досягнеться кінця ленти? Та звичайно той, хто йде, бо швидкість його пересування складається, по-перше із швидкості самої ленти, а по друге, із швидкості його ходи. А далі – все напрочуд просто. Замість швидкості ленти візьмемо швидкість звуку у повітрі, а замість швидкості ходи швидкість вітру. Швидкість звуку у нерухомому повітрі нам відома, швидкість звуку у напрямку вітру ми вимірюємо приладом за рахунок визначення часу за який сигнал випромінювача ультразвуку досягне його приймача. Тепер відстань, на яку передається ультразвук, яка нам відома ділимо на час передачі сигналу ультразвуку і отримуємо суму швидкості звуку і швидкості вітру. Ну, ось майже все. Єдине, що залишається, це відняти із отриманого результату відому нам швидкість звуку – і перед нами швидкість вітру у чистому вигляді. А якщо вітер дме у зворотному напрямку, то зрозуміло – час за який проходить сигнал зросте, а швидкість розповсюдження його зменшиться. А це вже вказує не тільки на швидкість вітру, але і на його напрямок. Такі пояснення дав мені тато, вказавши що у його приладі для точних розрахунків треба вводити ще там якісь поправки, але розказувати про них не став, бо при моїй необізнаності це б було для мене вкрай складно. Але принцип я вам роз'яснила. Сподіваюсь, це було для вас цікаво. А може і нудно. Хто зна! Тоді забудьте навіки, як казав один мій добрий знайомий, і ніколи на повертайтеся до нього, бо, як не ваше, то вам і непотрібне. До речі, ультразвук у нас не тільки швидкість вітру вимірює, а ще такі необхідні для навігації параметри, як швидкість самої яхти, глибину під кілем, а також рел’єф дна попереду, щоб зорієнтуватися вчасно і не дай то Боже, не сісти на мілину, бо усім нам це зовсім ні до чого. А тепер до принципів дії. Швидкість яхти вимірюється подібно тому, як і швидкість вітру, за тими ж формулами. Єдина відміна у тому, що швидкість звуку у воді значна більша, ніж у повітрі – приблизно десь півтора кілометра у секунду. Основні елементи вимірювача швидкості - це випромінювач і приймач, що встановлюються суворо по курсу яхти один напроти одного, на визначеній відстані. Який із них попереду, а який позаду не має різниці – це впливає лише на підрахунки, як і у випадку із вимірюванням швидкості вітру. Як все це працює? А ось так. Напочатку виробляється короткий сигнал випромінювачем, так званий імпульс і починається підрахунок часу. У мить , коли імпульс досягне приймача, той також виробляє короткий сигнал, який припиняє підрахунок часу. Тепер залишається провести обчислення, звичайно вони робляться автоматично і на відповідному індикаторі відображається швидкість яхти у данну мить. Інші вимірювачі, про які я вам говорила, носять єдину назву –ехолоти. Всі ці ультразвукові вимірювачі носять єдину назву - ехолоти. Як вони діють? Та дуже просто. Ультрозвуковий випромінювач, спрямований у дно виробляє короткий звуковий імпульс – той доходить до поверхні дна і відзеркалючись повертається назад, де поруч із випромінювачем встановлено ще і приймач, що приймає віддзеркалений імпульс і також виробляє імпульс. Час між цими двома імпульсами обчислюється за відповідними формулами і в результаті отримуємо глибину під нашим кілем. Так що бачите, який корисний може бути ультразвук у морській справі. Особливо тоді, коли до цього прикладе голову і руки тато. Андрій глянув на неї і мовив, ледь розтягуючи, за своєю звичкою, слова: - чим більше дізнаюсь про ваш «Снарк» і твого тата, Ладо, тим більше це нагадує мені підводний човен Наутілус і його уславленого капітана Немо. -За тою відмінністю, - посміхнувшись відгукнулась Лада, - що Наутілус і Немо, хоча і геніальна, та все ж вигадка Жюля Верна, а наш «Снарк» і його творець – тато існують насправді. Ну, а тепер, досить відволікатися на балачки, бо по нашому курсу з’явився човен, і його власник вперто не бажає нас помічати. Він подивився на Ладу, як завжди у таких випадках звузивши до останнього свої і без того вузенькі поросячі очі, сказав: - Будемо обходити човен справа - для цього я повинен увалити яхту під вітер. Так, а тепер – ще і гік спінакера розгорну трохи. Ну – здається достатньо, обходимо човен на безпечній відстані. Та дивіться що робить власник – підхопився на ноги – човен розхитується так, що ледь не перевертається – а він ще й погрожує нам кулаком – ніби це ми винні, а не він, що певно задрімав на осонні, хоча на воді це вкрай небезпечно. Посміялися, пожартували над необачним власником човна і попливли далі. Він подивився на стрілки годинника і вони показали, що з часу їхнього відплиття минуло майже дві години. Сонце стояло високо у безхмарнім небі, та спеки не відчувалась водна поверхня зберігала приємну нічну прохолоду. Лада стояла поруч і майже не втручалась у його дії, впевнившись, що він вже не погано відчував себе не тільки у ролі рулевого, але і штурмана. А тим часом водосховище почало різко розширюватися. Береги ще десять хвилин тому такі близькі, що кожен предмет на них можна було розрізнити, розійшлись настільки, що сягали тепер майже обрію. -Справжнє море! Справжнє! – вирвалось у захопленого Андрія, - І така краса! -Тепер ми знаходимось у найширшій частині водосховища. - втрутилась Лада, -Тут відстань між берегів досягає місцями тридцяти і навіть більше кілометрів. Зліва берег ще видимий, бо відстань до нього десь три кілометри, а ось замість правого – лише якесь марево – зовсім нечітке – явна ознака того, що відстань до нього десь десять, а може і більше кілометрів. Ну, а тепер давайте скеруємо яхту ближче до середини, а вже звідти візьмемо курс на буй, встановлений у найширшій частині водосховища. Поблизу бую станемо на якір і дозволимо собі відпочинок. Перекусимо щось на швидкоруч і поплаваємо – це необхідно, бо день спекотний і голова може перегрітися. -А в мене не може, - з натиском промовив Андрій, - Бо я смуглявий. Моя бабуся походить з балаклавських греків. І дядя Льоня в неї пішов. Ми з ним за літо загоряємо так, що на пляжі нас іноді за негрів приймають, звичайно, коли ми на животі лежимо і обличчя не видно. -Поталанило тобі, - відгукнувся із заздрістю Микола, - а я за літо кілька разів майже що не до кісток обгораю. Ось і сьогодні прийшлося сорочку з довгими рукавами вдягти, і картуза білого на самісінькі очі насунути, щоб лоб не обпекти. - Нічого, - пожартувала Лада, - зате серед нас ти єдина по-справжньому біла людина, а ми усі темні і засмаглі, мов ті папуаси. Але не турбуйся – ми вже цивілізувалися і перестали бути людожерами – так що маєш шанс вціліти. А яхта тим часом, трохи розгорнувшись, виходила на майже справжні морські простори. Берег справа вже майже розчинився і димці, а берег зліва повністю зник за лінією горизонту. Швидкість яхти утримувалась на рівні п’яти-шости вузлів на годину, а при підсиленні вітру досягала і сьоми–восьми. Над ними погойдувався різнобарвний спінакер, схожий на величезного повітряного змія. Іти під ним була одна насолода, але вправлятися з ним при постійних змінах напрямку вітру було не так і легко. Та хлопці вправлялися. Хоча невеличкі навички, і ще і не до кінця закріплені в них вже з’явилися, і вони відчували себе одною злагодженою командою. Так пропливли ще близько двох годин, і нарешті Лада, ще раз вдивившись у бінокль, вигукнула: - Справа по носу буй. Микола, що у цей час знову був у штурвала, запитав стурбовано: - І що ж тепер робити? -Та нічого особливого, - посміхнулась Лада, - тільки поверни штурвала на десять градусів. Микола виконав команду і, скорегувавши курс, вони попливли прямо на буй, який і без бінокля хлопці вже чітко бачили. Лада знову узяла до рук пульт і наказала хлопцям бути напоготові, а коли ті зайняли вказані нею місця, натиснула на кнопку. І буквально на очах спінакер почав спускатися. Хлопці з обох боків підтримували його, і він ліг на визначене для нього місце. -Тепер настала черга гроту, - сказала сама собі Лада і натиснула іншу кнопку Задзюрчав привід закрутки, і грот, як у казці, почав намотуватися і зникати в глибині щогли.. Бізань Лада убирати не стала, а лише скорегувала гіком кут полотнища відносно вітру. Швидкість яхти почала потроху зменшуватися. Ось вона вже досягла позначки двох вузлів на годину, ось ще зменшилась. -- Стаємо на якір! – повідомила Лада і натисла ще на одну кнопку. Знову почулося дзюрчання, на цей раз, якірного приводу, звякнув ланцюг і через декілька секунд всі відчули поштовх – це якір торкнувся дна. Лана увімкнувши двигун розгорнула яхту так, щоб вітер дув прямо у ніс. -Такий напрямок вітру, коли він дме прямо у ніс. зветься лавентик, - пояснила хлопцям Лада. Поверхня на яку він потрапляє, найменша, тому найменьший буде і дрейф нашої яхти. А тепер переходимо на бак до салону. Справжній обід в нас буде пізніше, а зараз я гарантую лише, хоча і пізній, та все ж ленч. Приміщення салону було облаштовано із справжнім шиком. Посередині пластиковий обідній стіл, вздовж нього м’які шкіряні дивани, також шкірою були оздоблені і стіни, На стіні він помітив навісну шафу із посудом, а під нею низенький холодильник. Через великі ілюмінатори до приміщення потрапляло багато світла.
|
у Вас 
0
