Та вже за мить негідник відчув, як прямо в кадик віткнулось йому щось гостре і тисне із такою силою, що аж хвилєю жаху накриває. Він відсахнувся, оступився і майже впав на свою полишену нижню полицю, пробудивши і налякавши неабияк стареньку, що міцно спала на протилежній від нього стороні унизу. -Що це ви таке вчиняєте? Чесних людей серед ночі лякаєте?- вигукнула стара жінка. -Ой, та вибачте мене заради Бога! – швидко знайшовся негідник, - спросонок підводивсь, а мене раптовим поштовхом так хитнуло, що ледь на ногах втримався. Обіцяю надалі обережнішим бути. Бабуся прийняла вибачення, і дуже швидко знову засопіла. А Наталі довго ще не спалося. Образа і огида обурювали її. Та підіймати галас на увесь вагон, вона все ж не наважилось. Не хотілося опинятися у центрі суцільної уваги з такого ганебного приводу. Кінець кінцем втома багатоденної подорожі все ж узяла своє і юна мандрівниця знов поринула у глибокий міцний сон, а прокинулась лише тоді коли провідниця гучно і пронизливо вигукувала:- Ну, хто там ще спить. Ставайте, ставайте, чверть години і на кінечну прибудемо! Вона підхопилася. Негідника на нижній полиці вже не було. Він, або вийшов уночі на якійсь станції, або пересів до іншого вагону. -І добре зробив! – подумала вона, - бо зіткатися поглядами, після усього, що відбулось вкрай неприємно, і не тільки мені, але й і йому теж. Та слід у вагоні негідний все ж залишив – кривавий – на її простирадлі – бо, хоч і не глибоко, та все ж віткнула вона леза манікюрних ножиць йому у горлянку. Та нічого, це йому лише на користь. Буде стриманіший іншого разу, як знову закортить вчинити неподобство. Пригадає, на що вже наразився, миттєво охолоне і зупиниться. Згортаючи закривавлене простирадло, вона намагалася, зробити так, щоб крові не було помітно, та уважна досвічена провідниця все одне помітила і мовчки, але допитливо подивилася дівчині у вічі, та кмітка, Наталя відразу знайшлася, що відповести: Вибачте, будь ласка, це в мене місячні передчасно розпочалися! Це спрацювало залізно. І більше аніяких запитань провідниця не задавала. А десь за десять хвилин потяг підійшов до перону і зупинився, а вже десь за годину опинилася Наталя у довгій черзі до приймальної комісії Ленінградської консерваторії. Пізніше дівчина і сама дивувалися, чому її не відправили від порогу, а зарахували і дали шанс навчатися там, де бажалося якнайбільше. Поперше, нотної грамоти вона фактично не знала, з із дикцією були великі проблеми, та і взагалі рівень підготовки багато у чому не відповідав рівню престижного і знаного у світі навчального закладу. Та вона вперта і наполеглива була, а викладачі доброзичливі, бо відразу повірили, що її чарівний і рідкісного тембру голос отримавши нарешті достойну огранку, перетвориться на справжній брілаант. Так пізніше і сталося. Та спочатку на протязі двох перших курсів вона тільки і робила, що із превеликими труднощами наздоганяла більш підготовлених до навчання однокурсників, та вже десь з третього почала значно їх випереджати. І не усім у групі це сподобалось. Деякі почали відверто і демонстративно уникати її. Це було неприємно аж до сліз. Та літня викладачка вокалу, залишившись із нею наодинці, расклала перед нею по поличках, усю ситуацію, що склалася, а наприкінці додала, що такою переміною у відношенні до себе пишатися треба, а не впадати у відчай. -Ти далеко підеш, - підвела підсумок бесіді викладачка, а більшість твоїх одногрупниць далі музичних шкіл, ну в кращому разі музичних училищ, і то десь у провінції, так і не просунуться. Від цих слів Наталя заспокоїлась, а трохи пізніше байкот навколо неї пом’якшав, а згодом і перетворився на стосунки, що нагадували, хоч і нещиру, це вона добре відчувала, та все ж дружбу. А більшого їй і не потрібно було, бо товаришувала, вона не з дівчатами і не з хлопцями однолітками, а виключно із чоловіками значно старших від себе. Одного разу, а відбулось це десь на третьому курсі, жінка-режисер з філармонії, проходячи коридором повз аудиторії, де саме в цей час Наталя займалась вокалом під наглядом літньої суворої викладачки, Флори Генріхівни, почула голос дівчини, і тембр його так вразив її, що вона мимоволі зупинилась, а потім відчинила двері і зазирнула до аудиторії. Флора Генріхівна страшено не полюбляла, коли хтось, хоч з яких там поважних причин, переривав її священнодійство у навчальному процесі, а тому підхопилась зі стільця, озирнулась і вигукнула із усієї сили, на яку була здатна співачка майже із півсторічним стажем: - Негайно закрийте двері із зворотної сторони! Що це ви таке собі дозволяєте? Першою реакцією на такий вибух емоцій у жінки-режисера звичайно був неабиякий переляк. І вона вже майже вирішила пройти повз аудиторії, не у що не втручаючись і тоді б доля талановитої студентки могла скластися абсолютно інакше. Але знов пролунав голос такого дивного тембру, що аж зачаровував, і жінка-режисер перемігши в собі будь-який страх, різко без жодного стуку потягнула на себе ручку дверей і сміливо увійшла до аудиторії. Що тут розпочалося… краще і не згадувати. Галас і грім охопили усі поверхи. Навіть охорону викликали, щоб вивести непрохану гостю геть, та кінець кінцем все закінчилося не тільки суцільним примиренням, але й дозволом Наталі прийняти участь у найближчому збірному концерті, так званій солянці, у малому залі філармонії на Невському. З цього, власне кажучи, і почалося стрімке сходження співачки, загальної улюбленки, Наталії Новохацької на зоряний олимп. А незабаром концерти, в яких приймала участь юна студентка, перетворилися із збірних на суцільно сольні. Більш за все у голосі Наталі вражали тембр і діапазон. Оксамитове глибоке забарвлення, глибина звучання, можливість виконувати майже без зусиль твори написані не тільки для усього діапазону мецо сопрано, але й навіть і для контральто. Арія Кармен у її виконанні викликала таке захоплення у слухачів, що цілі величезні зали аплодували їй стоячи і дуже не швидко досвіченим ведучим вдавлося їх нарешті вгамовувати. По закінченню консерваторії перед Наталєю лежали дві дороги - перша - стати оперною співачкою, отримувати бурю овацій, але при цьому підкорятися строгим повчанням режисера і украй рідко виявляти достеменну свою особу, Друга дорога — стати солісткою філармонії, з одного боку давав майже абсолютну свободу самовираження, але з іншою перекладав всю відповідальність за всі успіхи і провали виключно на її крихкі дівочі плечі. Наталія була наполегливою і примхливою. І сповна природно, що обрала дорогу незалежності і свободи, ставши штатною солісткою Ленінградської філармонії. Звичайно залицяльників у юної зірки було аж за край. Та дуже не багатьом вдавалося опинитися не лише поруч із нею, а по-справжньому разом. Годі мабуть і казати, що на початку, усі її чоловіки належали до мистецьких кіл, а кіл цих, як вона дуже швидо з'ясувало було усього тільки два. До першого належали співаки і актори. Високі на зріст, тендітні і гарні, мов херувими, або кремезні із грубо окресленими рисами, мов ті Геракли чи атланти, розподілялись вони на тенорів, баритонів і басів, якщо були співаками, або на трагіків і коміків, якщо були драматичними акторами. Припідняті над юрбою завдяки сцені, і завдяки цій же сцені відокремлені від неї – здалеку, і особливо молодим фанаткам, до яких на початку належала і Наталя, ці обранці долі видавалися хіба що не небожителями. Але пізніше, ставши із ними на один щабель, і роздивившись більш ретельно, розпізнала вона їхню залежну, майже рабську суть, що залежала від примх будь кого, режисера, акомпаніатора, чи навіть костюмера. Час від часу спалахували вони «благородним» гнівом, але тут же і вгасали, жахаючись наслідків, хоча і бурхливих, але надто вже короткочасних свар. Публіка обожнювала тільки їх, а Вони обожнювали тільки себе. По жіночому примхливі і непередбачені. За їхнім настроєм надзвичайно важко було слідкувати. Він змінювавсь спонтанно просто на очах. І чим довше огортали їх хвилі слави, тим більше проявлялися іхні суто жіночі риси. Дрібна мстивість, схильність до істерик, повна розгубленість при найменших перепонах. Ці перші дуже швидко розчарували Наталю. До другого кола, більш впливого належали режисери, композитори, автори лібрето, організатори вистав і концертів та усякі інші, яким навіть і визначення у людській мові не було, та від рішень і навіть примх яких насправді усе залежало. Ось саме ці почувалися, а іноді і насправді перебували у ранзі небожителів. Але ж який жалюгідний незграбний вигляд мали за звичай вони. Тому і дивитися на них можна було хіба, що із огидою. Та відразу куди і зникала огида та, коли про майбутнє ставало потрібно потурбуватися. Бо як раз у руках цих, літніх у своїй більшості людей, яким в просторіччі було одне образливе визначення – старпери, були всі важелі для здійснення найзаповітніших мрій і сподівань усіх без винятку юних обдарувань, навіть і таких, що не тільки були обдаровані самою природою, а на додаток ще й наполегливі і працьовиті, саме до яких належала початкуюча співачка Наталя. А які непередбачені, які часом навіть абсурдні, були представники цього другого кола. Спалахи їхнього безпричинного гніву незрідка переростали в такі пожежі, що жертвами їх ставали не лише ті, хто висікав в їх душах першу іскру, але і вони самі. Проте опис цих стихійних лих далеко виходить за рамки нашої розповіді, і надалі ми обмежимося лише деякими коротеньким ремарками до цього кругу проблем. Насправді, вже і не такі всемогутні були чоловіки з ц3ього вузького кола, бо дуже вже часто падали під ноги перехожим по життю з жалюгідними обламаними крилами і сумними назавжди застиглим у очах останным питанням: -За що, за що? - Але на нього, якщо і відповідали, то лише настирливі театральні критики через декілька десятків років... Та не варто про сумне, бо траплялося таке із ними нечасто, а у своїй абсолютній більшості жили всі ці люди при славі, зв'язках, і, природно, при вельми чималих грошових коштах, які проте швидко розпорошувались і зникали з чималенькою допомогою їхньої багаточисельноі рідні і свити, якій колишня королівська навіть і в підметки не годилася за своєю чисельністю і галасливістю. Та вже годі і про них, бо передчасно. Хіба знала щось про них на початку кар'єри зовсім юна дівчина з Далекого сходу. Вона помічала лише зовнішні риси, а про усе, що коїлось у цих небожителів всередині навіть і гадки не мала. Вона тільки но вступала до дорослого життя усе бентежило її, усе приваблювало. І якщо на першому місці перебували мрії і сподівання на майбутню успішну кар’єру, то на другому вже певно були стосунки із чоловічою статтю, і до цього неабияк підштовхували її не тільки інстинкти, притаманні її віку, а в першу чергу увага, з якою відносились до неї представники протилежної статі. А як так, то чому б не випробувати долю. І Нвталя майже що не з перших днів навчання у консерваторії поринула у світ пристрастей. Спочатку відбулось кілька романів, бурхливих та короткочасних. І у розривах стосунків наївна дівчина звинувачувала сама себе. -Божечки! Та, яка ж я невитримана, яка занадто гостра на язик і схильна до іронії. Зрозуміло, що чоловіки ледь наблизившись до мене, вже мріють про втечу. Так і залишишся самотня, мов билка, на увесь бабин вік, як не раз дорікала мені бабуся, зіткаючись раз у раз із моїм непередбаченим характером. Ні треба бути, або хоча б видавати себе за м’яку і пухнасту. Та насправді Наталя усе занадто перебільшувала. У короткочасності стосунків вона майже не була винна. Просто більш старші за віком чоловіки, яких вона тільки і визнавала за таких, дуже вміло користувалися її наївністю і необізнаністю А насправді причини швидких розривів були банальні і прозорі, бо лежали просто на поверхні. Один був одружений по розрахунку і більш за все жахався втратити, або достаток альфонса, або потужну підтримку впливово тестя. Другий просто шукач пригод, і мов метелик перелітав від одної спідниці до іншої, бо насправді цікавила його не глибина стосунків, а лише їхня кількість. Третій сам намагався отримати з неї якийсь зиск, а коли впевнювався, що цій, хоч і дуже талановитій, але дуже вже юній співачці, ще далеко до справжньої вагомості і міцності у професії, і вона сама потребує всілякої підтримки і уваги, замість того щоб забезпечити усім цим далекоглядного і підступного залицяльника. Тому усі ці чоловіки, покрутившись трохи біля Наталі і отримавши усе, що було можливо отримати від молодої вродливої жінки, а слід додати, що далеко не до усіх дівчина із міцним, майже військовим характером, була вже така поблажлива і поступлива, вигадували різні приводи до чвар і полишали її, хоч і не завжди з легким серцем, але завжди легкою ходою і назавжди зникали з її обріїв.
|
та
у Вас 
0
