Коли об’явили Наталю, Кость навіть і не ворухнувся, бо ані її ім’я, ані прізвище ні про що йому не говорили. А оскільки на додаток до всіх своїх вад був він ще і вкрай короткозорий, а носити окуляри на людях соромився, то і чарівливою привабливої зовнішності молодої співачки теж не помітив. Та ось почулися акорди вступу, коротенька пауза, а після неї трапилось справжнє диво. Все навколо кудись усунулось, і його огорнули хвилі чаруючого співу. Ніколи нічого подібного Кость ще не чув. Арія Кармен, що виконувала співачка, була йому добре знайома до найменшої нотки, але те, як вона співала, було зовсім неочікувано. Кость заплющив короткозорі очі і поринув у вир почуттів і на якусь мить навіть втратив свідомість, та не на довго. До тями повернули його гучні оплески. Усі аплодували стоячи. Підхопився і він. Та короткозорі очі не давали йому можливості розгледіти співачку і він потягсь до кишені за окулярами, і тут трапилось непередбачене. Сусід зліва, втративши від захвату тяму, аплодуючи зачепив руку Костя, в якій були затиснуті окуляри, ті висковзнули з руки, впали на підлогу, де тут же і були розтрощені все тім же невгамовним сусідом.
Та впертого Костя це не засмутило, не зупинило. І дуже швидко він не тільки розгледів обличчя співачки, голос якої його так вразив, але й дізнався про неї усі можливі і неможливі відомості. На протязі трьох років він усіма правдами і неправдами діставав квітки на всі її концерти навіть при повних аншлагах, бо по-справжньому закохався у свою улюбленицю, хоча і розумів, шансу, хоч якось наблизитися до неї, немає у нього жодного. Поперше, був на цілісеньку голову нижчий від Наталі, по-друге, мав ординарну непримітну зовнішність, а, потретє, окуляри, що надавали багатьом чоловікам неабиякого шарму, на його пласкому обличчі виглядали просто жахливо.
Якось Кость дізнавсь, що один із концертів співачки припадає як раз на її день народження. І до нього прийшла думка подарувати їй просто на сцені розкішний букет троянд. І хоча була Наталя білявка, він вирішив, що їй, як і Кармен, в яку вона так бездоганно перевтілювалась на сцені, більш за все пасує темно-червоний, майже чорний колір квітів. Квіти, хоч і не відразу, і з чималими труднощами, він таки знайшов, а ось здійснення цієї, вкрай важливої для нього акції, залишалося не визначеним, бо він все ніяк не міг визначитися із кандидатурою того, хто мав вручити співачці букет і виголосити відповідні до випадку слова. Прискіпливо придивлявсь і до цього і до іншого, але в кожному щось не влаштовувало. Перший занадто огрядний, другий недостатній на зріст, а в третього така каша у роті, що і зрозуміти неможливо, про що він белькоче. А тим часом день концерту невблаганно наближався. І ось тут його нарешті осяяло – його сусід по ліжку – Андрій – і на зріст, майже, що не під стелю, і зовні – справжній мужній красень – а вже, як почне розмовляти, то і соловейка не потрібно – заслухаєшся. Залишалося тільки одне – умовити Андрія – і це виявилося найтяжче, бо ледь завів Кость мову, про класичну музику і філармонічні концерти молодої геніальної співачки, так відразу і став Андрій на диби - і відстало це все від сьогодення, і нецікаво йому особисто, тому як ведмідь ще у занадто ранньому дитинстві йому на обидва вуха настав, а головне навіть не в цьому справа, заради сусіда він би на усе погодився , але на заваді зовсім невідкладна справа - до здачі студентського конкурсного проекту залишився менше тижня, а у нього декілька форматів ще і не розпочато.
Перепона видавалася серйозною, та Кость і її подолав, показавши Андрієві фото співачки, якій той за проханням сусіда мав вручити на сцені букет троянд. Ледь побачивши зовнішність Наталі, Андрій аж запалав – так вона йому сподобалася, так у мить заполонила усі думки і мрії.
Отже згоду від Андрія Кость нарешті одержав. Та це були ще далеко не всі чинники для здійснення заповітної задумки. І головне, що треба було зробити – це запозичити для Андрія пристойний до випадку костюм, бо в самого Андрія крім протертих джинсів і двох старих витягнутих светрів нічого не було. А крім того був Андрій баскетбольного зросту – аж метр дев’яносто п’ять і розмір ноги відповідний - сорок п’ятий. Оббіг Кость усі гуртожитки та все марно, обійшов усіх своїх нових знайомих із музичних кіл – теж саме, і коли вже повністю зневірився в успішності свого задуму, допоміг випадок – на Ленфільмі знімали фільм, одним із головних персонажів якого був американець. А відомо, що в уяві кожного російського режисера – американець це перш за все захмарно високий чоловік. Ледь відшукали такого актора, замовили і зшили відповідного костюма – та раптом щось не спрацювало, звичайно із ідеологічних міркувань, і фільм було відкладено до кращих часів. Звичайно і розкішний костюм суворого крою також не знадобився і був відкладений до кращих часів. А тому одна молоденька костюмерша з кіностудії, що як і Кость входила у почесний почт шанувалників Наталі Новохацької, позичила не вагаючись під чесне слово на добру справу Костю і сам костюм, а на додачу до нього, ще і черевики, у яких навіть і по Бродвею прогулятися було б зовсім несоромно.
Кость витирав носовичком спітніле чоло і все промовляв із радісною, майже вже і не втомленою посмішкою: -Не можу повірити, що це вже насправді все! Залишилося тільки витягти квіти із води, де вони перебували з ранку, скласти із них букет за всіма законами флористики, хапати за руку Андрія, що завдяки позиченим костюму і черевикам перетворився на справжнісінького американця і вести сходами до таксі, яке він заздалегідь замовив, щоб вічний дрібний дощичок, що не вщухав у Ленінграді ані вдень, ані вночі, не пошкодив коштовного запозиченого реквізиту.
І ось нарешті все позаду, і вони, зайнявши місця у не ближньому до сцени десятому ряду не тільки пильно вдивлялися в постать високої дівчини у блискучій вишуканій концертній сукні, що відливала усіма кольорами веселки, але значно пильніше вслухалися у її голос, що відливав усіма можливими і неможливими тональностями.
- Скільки ж октав підвладні їй?, - намагався підрахувати досвідчений Кость, - Який діапазон потужності, і як їй вдається, щоб навіть ледь чутний шепіт досягав не тільки вух в усіх своїх барвах, а і самого серця, що в лад із чарівним співом то завмирало у спокої блаженства, то вибухало у шаленстві пристрасті. Більше ніж два роки минуло, з тієї пори, коли уперше потрапив на її концерт, а ще і досі чарівний, сильний, рідкісної краси голос не тільки хвилює, але й доводить до нестями.
Думки і емоції Андрія були більш сумбурні і, тому аж ніяк не складалися в звичайні слова. Він ще і сам не розумів, та це вже відбулось - закохався Андрій у Наталю аж по самісінькі вуха. Закінчився концерт, і усі шанувальники кинулися до сцени, тримаючи у руках великі оберемки квітів. Був би Андрій менший на зріст і менш міцної статури , так би і пасти йому задніх, та на щастя усі, що оточували його, значно поступалися йому і вже за мить опинився Андрій на яскраво освітленій сцені просто перед очима Наталі Новохацької. Вона не тільки помітила, але й відразу відзначила його серед інших, бо нечасто з’являлися до неї прихильники із такою зовнішністю. Високий і в той же час кремезний з різкими наче викарбуваними крупними рисами обличчя. Але очі! Які ніжні і лагідні були вони в нього. І не тільки це – з яким захопленням дивився він на неї, наче пестив своїм дивним поглядом. Що він казав, вручаючи величезний дивовижний букет із чорних троянд, вона майже не розчула. Та і що то за слова були, та ще й на додаток усі до останнього вигадані Костем і лише зазубрені по шпаргалці Андрієм. Хоч Кость вклав в них все потрібне для такого випадку - поздоровлення, побажання, захоплення, вдячність, хоча написав їх від щирого серця, йому здалося навіть, що вдалося вкласти в них всю свою душу. Але глибини, індивідуальності, несхожості на всі подібні інші в них все ж не було. Наталя звикла до таких слів і природно вислухала їх в піввуха. А ось те, який вираз був на обличчі цього незнайомого хлопця глибоко відбився в її вже трохи звиклому до надмірних похвал і оплесків, а тому вже трохи захололому серці. Андрія з усіх боків тіснили вже інші, бо ї їм хотілося хоч на мить та пробитися до улюбленої співачки. Хлопець вже відступив на крок від Наталі. Ще мить і він навіки загубиться у натовпі. Ні! Наталя не могла і не хотіла допустити цього. І без жодної думки суто інстинктивно вчепилася вона цупкими довгими пальцями у рукав піджака позиченого на Ленфільмі костюма, якого було скроєно і зшито для актора, що мав грати американця. Від несподіванки хлопець здригнувся і здивовано подивився на Наталю. Та трохи знітилась, та рукава його костюму все ще не відпускала. Всі, що були поблизу, здивовано дивились на цю німу, але таку промовисту сцену. Нарешті співачка взяла себе до рук, глибоко зітхнула і, дивлячись Андрієві просто у вічі, вимовила:
-У мене сьогодні день народження. Зберуться усі свої. І мені б було дуже приємно бачити серед них вас. Я запрошую, гадаю – ви не відмовите мені.
Так цілком неочікувано Андрій опинився у колі обраних, а Кость, що вклав в це поздоровлення стільки душі і серця, відправився у переповненому тролейбусі до гуртожитку, де впавши на койку із продавленою майже до підлоги панцирною сіткою, мріяв, зітхав і навіть потихеньку скиглив. Але що він міг вдіяти із такою зовнішністю і таким писклявим майже жіночим голосом. Андрій повернувся вже на світанку. Кость ще не спав та не наважився виказати цього і видав себе за міцно сплячого, навіть хропіти почав потроху, хоча насправді цього ніколи за ним не водилося.
|
у Вас 
1
