ПОТРІБНА МОБІЛІЗОВАНІСТь КОЖНОГО
проблема завжди - у ментальності, яка в українців задобра, закрихка, затендітна. коли мене зрадили близькі люди ( бо "так усі роблять" і "що тут такого?") , то країна не стала бездуховною, правда, й ворогів та брехунів не вдалося покарати, але їм було дароване прощення церков, Бога, то, певною мірою, і моє.
не треба думати, що люди у інших країнах бездуховні: вони допомагають один одному, як тільки можуть. звісно, не усі. але навіть ті, хто має своєю філософією: я та моя родина, теж не поза духовністю. може вона, на перший погляд, і дрібна, ала вона дієва. ніхто не каже, що США- довершена країна, але усі над цим працюють. та й цінності тут ті ж, світові, от, хіба що основною є Особиста Свобода кожного.
кожна країна має свої проблеми. звісно, від України очікується її власна ініціатива. без боротьби немає нічого, особливо, коли інтереси Росії чомусь вилилися у війну проти українців та їхньої незалежності. світ - за Україну, а, якщо хтось - ні. то йому просто однаково: люди хочуть жити щасливо у своїй країні, чого бажають і іншим, за звичай.
ніхто за українців не захищатиме їхнього. а правда і дипломатія - не завжди те саме. як дії кожної людини обмежені іншими людьми, їхніми інтерeсами, інтересами організацій та структур, так само- і дії держави чи країни.
запальність - справа хороша, але, часом, кращим є прагматизм і практицизм: не емоції вирішують справи, а здоровий глузд, навіть, якщо від цього боляче.
тактика, стратегія, дієвість, мовчазна постійна боротьба має йти за Людські Права та Високі Ідеали світової цивілізації, а не за обмежені переконання, яких тупо дотримуються. треба вміти бути із вигідними на часі союзниками, на противагу ворогам, які мають бути також і ворогами союзників. не мови, не вірування, не традиції визначають хід подій, а єдність у Єдиній Меті, яку має підтримувати увесь народ. якщо така єдність є, він переможе, якищо- ні, він програє, і, тоді, ніякі крики чи заклинання не допоможуть. і Україна, і Світ виявилися неготовими до аґресії анти-цивілізованої Росії. заклики до молитов, до порозуміння, до миру не мали впливу, бо це- була лише вібрація повітря, не підкріплена внутрішньою мобілізацєю кожного громадянина. деякі члени колишнього суспільства були не за мир, а за чужі ідеї то "русського міра", то "єдініго язика", то повірили у якісь "фашистські" настрої простих людей, які завжди мали проблеми із добробутом, тільки тому, що вони розмовляють своєю мовою. ті, хто порушив їхні Права Людини, таких прав не повинні мати, бо вони - убивці та клятвопорушники. у них немає віри: їхня віра- в ефімерному "отєчестві" , яке їх же потім і відкине- зрадникам не вірять! "Поляк", ПАШІ
|
у Вас 
0
