- Неприємно, але не безнадійно. Вихід є, і ти це сам на нього вказав. Він єдиний, і усе воднораз вирішить. Ти повернеш цей костюм, звичайно із моєїю допомогою. І не хвилюйся, я не дорікаю тобі. Так, ти впертий і непоступливий. І це не завжди зручно. Але, гадаю, більш поміркований мені б не так сподобався. А тепер сідай і помовчи трохи, а я візьму слухалку і зателефоную одній вкрай поважній особі, що здатна в одну мить владнати твою справу. Наталя слухала, не намагалаючись втрутитися до розмови, бо добре знала увесь джентлментський набір чергових фраз полковника Лаврент'єва. І ось нарешті він вичерпався, і дівчина зрозуміла - можна переходити до активної фази розмови. Наталя проковтнула ковалок у горлі, що виник в результаті її довгого мочання і проговорила, або точніше проспівала у слухалку: - Дуже рада вас чути, Артеме Сергійовичу. Сподіваюсь, ви у доброму здравії. Звідки така впевненість? Та я по вашому голосу відразу відчула. І не помилилась? Ось і добре. Що мене спонукало звернутися до вас? Та власно і нічого. Скучила мабуть, бо давно не бачила. Адже ви завжди у моєму почті, а тут зникли кудись. Я і хвилююсь. Ну, добре, що все з'ясувалось. А тепер мені цікаво дізнатися ось про що: як ся мають ті негідники, що поневічили мого хлопця? Совість не допікає? Та згодна, згодна із вами, вони про ту саму совість і гадки ніколи не мали і впевнена мати ніколи не будуть. А чому я цікавлюся ними? Не накоїли вони чогось ще? Та ні, ні! Останнім часом поводяться дуже чемно і не наважуються наблизитися до мене, ближче ніж на десять метрів. І з хлопцем моїм все добре Нарешті виписався з лікарні. І вневдовзі вже приступить до навчання. Так, все добре, і можна б було повністю забути про цей прикрий інцедент, та все ж є одна закавика, гадаю остання... Полковник Лаврент'єв вміло продовжував гру у взаємну вічливість, а Наталя добре підігрувала йому. І спочатку навідріз відмовлялася розповісти, в чому ж полягає сутність тієї самої закавики, про яку так необережно обмовилась. Та полковник Лаврент'єв наполягав вміло і не настирливо, а по-дружньому. І кінець кінцем Наталя видала про цю саму закавику усе, як на духу. Полковник вислухав уважно, не перебиваючи і лише по тому запитав ніби то жартівливо: - А чи можеш ти уявити, Наталочко, яким чином на кіностудії, до того ж підкреслюю, радянській, з'явилися справжні американські лекала для пошиву високоякісних чоловічих костюмів, і матеріал до них цілком відповідний знайшовся. А для втілення американської мрії у дійсність висококласний кутюр'є просто із Н'ю-йорку до Пенфільму прилітає? Запитань не перелічити, а відповіді жодної. Коли ж працюєш у відповідних органах, як ось, ані проблем, ані запитань з цим не виникає А чому? Та тому, що справжній американський одяг необхідний нам для виконання спецдоручень нашими співпрацівниками. Тому у нас для цього і зв'язеи і можливості. А тепер і єдино можлива відповідь: цей костюм міг потрапити до “Ленфільму” тільки завдяки нашим спецслужбам, не законним шляхом, звичайно, а як то кажуть, по знайомству. Ну, це ми з'ясуємо. Не у лоб . Навіщо костюмершу, довірливу дурочку, підставляти. Хай живе собі спокійнісенько. Хай мине якийсь час і при ретельній перевірці кінці не зійдуться із кінцями, і тоді крайнім, на “Ленфільмі” і у органах, прийдеться вілповідати, як то кажуть, по повній. Хай надалі не зловживають державним майном, до того ж і стратегічним. А це дійсно так. Бо американські костюми в нас на вагу золота. Бо завдяки ним наші хлопці повністю розчиняються у американському суспільстві, і ніхто не звертає на них жодної уваги. Я сам двічи був у спецвідрядженнях. Ми проїхали близько десяти штатів, спілкувалися з агентами. Передали і отримали безліч інформації, а підозри ні в кого не виникло жодної. Ось що означає справжня мімікрія. Ось який дає вона простір для нашої діяльності. Та годі, годі. Здається я вже дуже розбазікавсь із тобою. Звичайно ти людина перевірена, та все одно забагато знати нікому не варто. Сон погіршується. Та не бери у голову. Я просто жартую. А тепер серйозно і по справі. Завтра я зателефоную тобі і скажу куди відвезти цей пошкоджений американський костюм. День чи два наші хлопці і знайдуть рівноціну заміну. А тоді і твій хлопець і костюмерша надалі спатимуть спокійно. Ну, бувай. Відпочивай, а я по супутниковому телебаченню новини у світі боксу подивлюсь. Це завжди підіймає настрій. А з добрим настроєм краще спиться. На добраніч.
Наталя підійшла до низенького столику, де був телефонний апарат, всілася у глибокий фотель, що стояв поруч, знизала плечима, приборкуючи нерви, злегка затримала подих і нарешті зняла слухалку. Номер вона пам'ятала добре, і заглядати до якогось там записничка було їй зовсім непотрібно. Кілька впевнених і швидких натискань на клавіши, і у слухальці почулися довгі гудки, а трохи згодом вони змінилися на рокочущий баритон приємного тембру: - Добрий вечір, Наталочко! Дуже радий тебе почути. Гадаю, з тобою все гаразд. - казав на протилежному кінці проводу полковник Лаврент'єв, апарат в нього був з автоматичним визначенням номеру, і він ще до початку розмови, знав, хто йому телефонує. А як раз цю однушку Наталя зняла із допомогою полковника, так було і надійніше і дешевше, з відповідними органами і їхніми протеже власники квартир поводилися відповідно. А тим часом полковник Лаврент'єв продовжував виказувати себе перед Наталею справжнім англійським джентлменом,- Ну, як у тебе із концертною діяльністю? Дуже радий, що добре. А я тут вимушений вибачитися перед тобою, за те що не був на двох останніх твоїх концертах. Та причина поважна — відрядження. Ну, гадаю, ще не раз бути мати можливість почути твій по-справжньому божествений голос... І враз у слухальці почулися короткі гудки. Наталя підвелась, солодко потягнулася і подивилася на свого обранця. Андрій перехопив її погляд і зрозумів: розмова завершилася добре, і кінцевий результат її позитивний, тому хвилюватися більше не варто, і із сокійним сумлінням можна знову поринути і світ пестощів і любощів. Через два дні, десь вже під вечір, коли Андрій закінчував приготування чергового кулінарного шедевру для своєї коханої, почувся дзвонник. Андрій не запитуючи відчинив. Перед ним стояв хлопець ненабагато старший від нього. Добре, але якось вже по-буденному вдягнутий. У руці він тримав чималенький пакунок. -Ви Андрій? - запитав хлопець. -Так, так! - підтвердив Андрій і запропонував, - заходьте, заходьте — через поріг не можна розмовляти — погана прикмета. -Спасибі за запрошення, але прошу мене вибачити, я дуже поспішаю. Тому переступіть самі через поріг, і я вам передам річ, про яку, ви мабуть здогадуєтесь. Андрій переступив поріг, просягнув руку, отримав пакунок і навіть ще не встиг і слова подяеи вимовити, як хлопець зник з очей — тільки гупіт ніг по сходинках, мов довга черга з кулемету вдарила у вуха, і знову у під'їзді запанувала тиша. Андрій повернувся до кімнати і ножницями перерізав міцний шпагат. Поспішаючи, темтячими руками розгорнув міцний пакувальний папір — і диво дивне перед його очима постав не один, а аж два костюми, точнісенько такі, які були йому позичені. Полковник Лаврент'єв таким чином вибачився за своїх підлеглих, які не дуже чемно обійшлись обранцем Наталі, а її він опікав мов доньку, не тільки за службовим обов'язком, але й і за особистою прихильністю. Адже і кадебістові із великим стажом притамані іноді щирі людські почуття. Після цієї прикрої історії, ніщо вже не затьмарювало ніжних стосунків студента і співачки. Що їх наблизило, таких різних, що до зустрічі не мали жодної точки перетинання взаємних інтересів? Важко відповісти. Та мабуть дійсно праві ті, хто стверджує — протилежності не тільки сходяться але й поєднуються так, що вже і розрізнити важко, хто з них де, бо вони без останку розчинилися одне у одному і живуть як єдина сутність. Андрій повернувся до навчання і до роботи у студентському КБ. Наталя продовжувала вдосконалюватися не тільки у класичному вокалі, але й у виконанні старовинних народних пісень. Виконувати те, що у всіх на слуху її не приваблювало. Вона забажала створити власний репертуар і заради цього відправилася влітку в фольклорну експедицію на північ, де за два місяці зібрала матеріалу стільки, що його вистачило, не на одну, а на цілісенькі дві концертні програми. Андрій же в цей час подався у гості до дяді Льоні і не тільки для того, щоб побачити близьку і дорогу ще з раннього дитинства людину, але й, щоб бути якамога ближче до вітрильників, любов і потяг до яких все більше захоплювали його. Так, Андрій був дійсно щасливою людиною. Всі мрії його, всі сподівання здійснилися. І він не здагадувався і не відчував навіть, що вже за кілька днів отримає телеграму із страшною звісткою, в яку неможливо було повірити, але яку, в той же час неможливо було оминути. З його обраницею Наталею трапилося страшне лихо — вона водночас лишилася зору і вроди. Ой, чого тільки не робить заздрість і ненависть людей, що потрапили у безвихідь. Була собі у ленінградській філармонії виконавиця народних пісень. Пік успіху її давно вже дишився позаду. Голос втратив теплі інтонаційні нотки, згубна пристрасть до чарки зробила її голос хрипким, а іноді навіть рипучим. І характер у неї був далеко не мед. Ось велике філармонійне начальство вирішило водночас вбити одним ударом двох зайців: позбавитися незручної і підупалої виконавиці, що більше не приносила великих прибутків у касу, і в той же час заповнити нишу, що звільнялася, заключивши відповідний контракт з Наталею Новохацькою, на виконання народних пісень у наступному сезоні. І, як завжди, велике начальство дуже вже поспішило, не тільки підписавши наказ про звільнення виконавиці підупалої виконавиці народних пісень, але й і повідоміши її, кого вони беруть їй на заміну. При цьому Наталя була в експедиції і навіть не здогадувалася, що відбулося за її відсутності. Ніяких розмов про заключення нового контракту з нею не проводилось. Про звільнення співачки, якій вона ніби то перебігла дорогу вона нічого не знала. А звільнена співачка після кількох днів пиятики у колі своїх подруг, що вже багато років позбавляли її здоров'я і таланту, вибудобула з їхньою допомогою план страшної помсти. Одна з подруг працювала на хімічному виробництві і поцупила звідти повну пілитрову пляшку кислоти. Вона ж і навчила, як здіснити помсту, а сама залишилася збоку і не при чому. На другий день після повернення із експедиції, коли Наталя виходила із будинку філармонії, звільнена співачка підбігла до неї із пляшкою кислоти у одній руці і плоскргубцями у другій. Все трапилось за мить. Наталя звичайно не очикувала нападу і навіть хоч трішечки руками не встигла прикритися. Плоскогубці розтрощили горлишко пляшки і кислота потужним широким струменем залила обличчя Наталі і перш за все очі. Тільки тоді перехожі накинулися на злочиницю. Її завалили на сходинки і жорстоко били ногами. Коли міліція розігнала натоавп і жертва і злочиниця були непритомні. Іх загрузили до одної швидкої і відвезли до лікарні. Злочинниця впала до коми, наталя прийшла до тями, але вже більше нічого не бачила. Усе обличчя її було спотворено настільки, що навіть у лікарів, що довгі роки виснажливої праці надивились усякого, наверталися на очі сльози. А на другий день телеграма про страшну звістку пішла до Андрія, та це відбулося пізніше, а поки він раював на борту “Снарка” що під потужними вітрилами долав величещне водосховище прямучи до яхтклубу.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
