А в цей час Гнат Дмитрович місця собі не знаходив — і було з чого. Адже прокинувсь у ліжку, мов від потужного поштовху - тому і відразу підхопився не ноги. Першим бажанняи було запалити і негайно, бо набираючи обертів в хворому серці підіймалася тривога, природи якої він не знав, але відчував, що це не просто так, що має вона під собою жахливе реальне підгрунтя. Але ж яке? І раптом згадав — саме у цей час Лада повертається до міста, бо вже на дванадцяту було призначено її зустріч із редакторами київського часопису, які, полишивши усі важливі справи, прибули до їхнього, хоч і великого, але все ж провінційного міста заради зустрічі з молодим та незаперечним обдаруванням у фотожурналистиці, тобто його дочкою. Невже щось сталося на трасі? А якщо дтп? А це цілком ймовірно. Он скільки потужних камазів і кразів - то гравій везуть, то цемент. І усі поспішають, мов навіжені. А куди, куди? Хіба хвилина у такій довгій справі, як будівництво, щось вирішує. Та ні! План, план і вище плану? А що ж тепер робити, як сталося найстрашніше? Ні, краще і не думати про таке, бо бо неможливо навіть уявити, як жити із таким. Занило серце. Страшено підвищився пульс, мабуть і до двохсот наблизився. Тільки цього не вистачало. Адже кожної миті може так статися, що прийдеться кудись їхати, про щось домовлятися, а точніше вмовляти когось. А як вже пізно і найстрашніше таки відбулось? І навіщо тілько відпустив він її від себе? Навіщо не відмовився від держвипробувань і не поїхав на водосховище із ними? А тепер за дві доби тільки но на годинку приліг...і таке. Та ні! Намагався заспокоїти себе він. Адже нічого ще не відомо.Хіба що різке пробудження і неймовірний жах, що охопив усього і обдав холодним потом. Ні, не можна так. Треба діяти. І він потягнувся до рурки. Кілька хвилин, і його було повідомлено, про чорну “волгу”, яка в останню мить уникла лобового зіткнення із камазом, що якимсь дивним чином опинився на зустрічній смузі автотраси. Правда записати номери і скласти акт не вдалося, бо учасники пригоди дуже швидко роз'їхалися, і де перебувають тепер, невідомо. У Гната Дмитровича відразу відлягло від серця. Адже зіткнення не сталося Адже той білявий хлопець, що був за кермом, Микола, здається, виявився не промах і вивернув “волгу, з-під самісеньких колес потужної автівки. І завдяки його блискавичній реакціїї і вправності його Лада жива і неушкоджена. І це вже вдруге за тиждень сам Бог, а як не він, то зто ж, рятує його кровиночку від неминучої здавалось би смерті. А як би на миколиному місці опинився огрядний боягуз Валентин, то зіткнення б було неминуче. Ні, і справді, Бог діє вчасно і влучно. Треба буде таки піти до церкви і поставити свічки за здравіє двох справжніх рятівників Лади. А тепер час подбати трохи і про себе, бо серце ніяк не вгамовується. Підвівсь із глибокого фотелю, діставсь шафи, відчинив скляні дверцяти і потягнувсь за ліками. Перш за все, це нитрогліцерин під язик покласти, він - його швидка допомога, хоч і призводить до головного болю і легкого запаморочеення. Так, розсмоктався, а тепер також під язик, але вже валідол, саме він пом'якшує різку дію нитрогліцерину. Ну, за цим і про зниження частоти пульсу можна попіклуватися. Для цього в нього ціла батарея флакончиків, до якої входять і пустирник, і волокардін, а закусити усі ці напої варто підвищеною дозою добро знаного препарату бісопрололу. Ось так поступово Гнат Дмитровивич і привів себе до належного стану, а головне заспокоївся настільки, що навіть задрімав у фотелі, а тому і не почув вхідного дзвоника. Мирослава зазирнула до його кабінету, та, побачивши, що він спить, потихеньку і вийшла назовні, причинивши за собою двері. Тому і не почув господар, як загоняли “Волгу” у гараж, як прощалася капітанша , Лада із членами своєї команди. Як підіймалися дві господині, молода і стара, по рипучих дерев'яних сходах до вітальні, а потім пили в ній, Лада міцну свіжезмелену каву, а Мирослава слабенький, другої заварки чай і тихенько перемовлялися. Потім настав час ладиних приготувань до важливої ділової зустрічі. Дзюрчала вода у душі, бігала коридорами Мирослава із прасками, рипіли дверцята чисельних платяних шаф із ладиними нарядами, вмикались і вимикались бра і торшери, щоб краще підсвітити молоду господиню у слушному для ділової зустрічі вбранні, витягались і ховались тюбики із кремами і помадами, флакони із фраецузськими духами, найякісніші туш і тіні, а на самий кінець пудра і рум'яна. Ось тільки тоді у повній вже бойовій зазирнула Лада до батька. Вона думала, що він ще спить і хотіла лише чмокнути його у щоку, та Гнат Дмитрович на той час вже прокинувсь і поступово приходив до тями, потихеньку позіхаючи у кулак. Почувши легкий рип дверей, він озирнувся і, побачивши перед собою доньку єдину і неперевершену у діловому добре підігнаному по стрункій фігурі одязі, відразу одним рухом підхопився, швидко наблизився і міцно притис її до грудей. -Ладочко моя! Сонечко моє! - хрипко вирвалося з його грудей, - а я все відчув і дізнався про все. Божечки! Як ти налякала мене! Божечки! -Татку! Таточку мій! - відгукалась до нього донька, - Ти не лякайся так! Адже це шкодить твоєму хворому серцю. А про мене не турбуйся, я заговорена, певно, заговорена і на щось Богові на цьому світі ще потрібна. Тому, хоч і в саму останню мить, а із пазурів смерті все ж виривауся. Все буде добре зі мною, все, А тепер відпусти, бо я вже спізнююсь і не притискай ти мене так, бо зімнеш увесь мій діловий костюм і зітреш увесь макіяж з мого личка, над яким я так довго пропрацювала. Адже сам знаєш — зустріч ця вкрай важлива для мене. Ще дочекаєшся, про твою дочку писатимуть у найповажніших часописах. А тепер, годі, годі! Побігла я, бо зрізнюсь вже, дуже спізнююсь. Грюкнули двері кімнати, зарипіли схожинки, гримнули більш потужно великі двері вхідні, і знову у великому будинку настала суцільна тиша. Дмитро Гнатович, нарешті повністю заспокоївшись , повернувся до спальні і поринув у рятівний сон, якого так потребував його вкрай виснажений нескінченими справами і домащніми негараздами організм. А Мирослава, нарешті впенившись, що її чоловік, а скоріше хазяїн, до якого вона найнялась колись хатнею робітницею, по-справжньому відпочиває і тілом і душею, зайняла своє улюблене місце на веранді у плетеному кріслі-гойдальці із в'язальними спицями і мотками верблюжої пряжі, яку Дмитро Гнатович привозив їй із відряджень до Байкануру, де бував у службових справах кілька разів на рік. Що насправді відбувалось у тому далекому Байканурі, вона погано собі уявляла, а ось вепблюжу, хоч і достатньо жорстку і навіть колючу на дотик пряжу неабияк поважала, бо тепліших шкарпеток і рукавичок, ніж саме із неї вона ніколи не мала. А тепло вона полюбляла, бо неабияк потерпала від раннього ревматизму, який мабуть заробила ще у ранному дитинстві, вибігаючи напівгола з хати на мороз за нескінченими дорученнями лихої мачухи. А тим часом молода господиня Лада, поразкладала на великому столі для засідань одного з державних видавництв чисельні стоси фотокарток, зроблених за різних обставин і у різних куточках могутньої радянської держави, але усіх їх об'єднувала у єдину могутню симфонію фарб і образів незаперечна майстерність і талановтість авторки. Представники столичного часопису схвально хитали головами і виголошували при цьому чимало схвальних слів на Ладину адресу. Та такі, що у молодої майстрині він них раз за разом обертом йшла голова. У кінці ж вдалих перемовин представниками часпису було відібрано чотири фоторепортажі з метою найшвидшої публікації у найближчиї номерах. Виходила Лада з кабінету з високо піднятою головою і сяючими очима, а жалкувала тільки про те, що поруч із нею у цю знамену мить не було того, про якого вона так палко, та так безналійно марила. А той у цей час, стрибнувши до продавленого майже до підлоги ліжка у гуртожитку, куди їх із Миколою, хоч і неохоче та все ж впустили, спав, як то кажуть без задніх ніг, і навіть постріл над самим вухом, чи навряд би його пробудив. Так вже втомився.
Треба мати багато терпіння , щоб отак читати ... може пора щось змінити ?.. ( про це згодом)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
