Коментувати також можна з та

Нд, 17/01/21, 12:10
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [979]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [130]
Аудіовірші [49]
Українцям [2502]
Вірш-пісня [525]
Вірші про Україну [1406]
Вірші про рідний край [771]
Вірші про мову [167]
Збірки поезії, поеми [111]
Абетка [22]
Акровірш [31]
Байка [88]
Загадки [15]
Верлібр [141]
Елегія [50]
Історичні вірші [280]
Вірш-усмішка [973]
Вірші про сім'ю [388]
Вірші про рідню [141]
Вірші про жінок [650]
Вірші про чоловіків [101]
Вірші про військових, армію [187]
Вірші про Перемогу, війну [306]
Вірші про кохання [3240]
Вірші про друзів [707]
Вірш-казка [129]
Казка (проза) [26]
Проза для та про дітей [18]
Вірші для дітей [315]
Вірші про дитинство [319]
Вірші про навчання [57]
Вірші про професію [79]
Вірші про eмiгрантів [144]
Вірші в перекладі [630]
Вірші про свята [194]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1175]
Вірш-тост, вірш-привітання [94]
Для мене поезія - це [185]
Поети [265]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [22]
Релігія [271]
Щастя - ... [563]
Жінка - ... [250]
Життя... [4057]
Філософам [1249]
Громадянину [824]
Метафізика [143]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 969

І як без статистики?
ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Котигорошко (стара казка та сьогодення)
Робоча назва: Котигорошко. Народження легенди.

Діючі особи:
1) Котигорошко (від немовля до парубка, нормальний, простуватий, не балакучий, до відповідного місця у Епізоді 6, завжди ходить в одних майже білих шароварах, які з віком стали замалі)
2) Мати (молодиця, без особливих)
3) Коваль Панько (дуже дебелий, вуса, люлька, під глек, не ходить)
4) Ковалиха Улька (дебела молодиця, ніколи не стоїть, руки постійно чимось зайняті, балакає дуже й дуже швидко)
5) Ковалівна Одарка (мала руда дівчина, струмка, балакає як і мати дуже швидко)
6) Стара баба (скорчена, ціпок)
7) Піп (рпц, обов’язково з годинником)
8) Змій (три морди путіна, різні, як і його двійники, далі Г1, Г2(середня), Г3)
9) Мужик-балалайка (валянки, спортівки адідас тощо, К1)
10) Мужик-ложки (те саме, далі К2)
11) Вєнька (те саме, далі ВЄНЬКА)
12) Гість1 (пєтюня, далі ГІСТЬ1)
13) Гість2 (сєня, два зуби, мішень на лобі, далі ГІСТЬ2)
14) Гість3 (муженко, кольчуга з медальок, далі ГІСТЬ3, погони з зірками від ліктя)
15) Селяни (за винятком Котигорошка та коваля баби).

Епізод 1.
Сільська хата подвір’я, на подвір’ї великий бут. Лежить мале в люльці, підходить молодиця й кормить його, їсть все, скільки дають (неодноразово), вилазить з люльки - рачкує коло бута - стає на ноги - тримаючись за нього - перелазить через нього - котить його - кидає десь за подвір’я.
У верхньому правому кутку екрана таблиця (як у комп’ютерних іграх з градацією - сила, наснага, спецможливості, рівень – «малюк»; кожного разу, коли їсть – росте рівень сили; коли почав катати бута – росте рівень наснаги, кинув – дійшов до половини, рівень – «хлопець»). Епізод закінчується криком півня, сонце заходить, Котигорошко спить (заплющив очі – сила 100% ).
Весь епізод голос за кадром (голосом М.Ф. Яковченко).
Голос:
- Оце все … було, … мабуть, й не дуже вже й давно… У однієї молодиці, ото, народився син… Як? А… не знаю…
Мати:
- Як-як, воно тобі треба… З горошини!
Голос:
- Ось воно… Та якщо з горошини, то й нехай… Отож… назвали його Котигорошком… І росло те мале в день за рік, аж доки не набралося сили… І сили, кажу, немалої… А що з того дива вийде, й самому вже цікаво…

Епізод 2.
Сходить на небо сонце (фокус за сонцем, й з хреста церкви долі на подвір’я церковне). Натовп з бабів. Улька, біля неї Одарка смокче півника. Улькини руки ніколи без діла не бувають, вона весь час плете Одарці по різному коси/робить різні зачіски. Баби конвеєром трощать насіння долі. Трохи далі у візку сидить Панько й палить люльку, біля нього стоїть Котигорошко. Одарка час від часу висолоплює йому язика.
СТОП_КАДР. Блимає з зумером: НЕ СМІТИ!
Сцена повторюється, але баби вже трощать насіння у смітник.
З церкви виходить піп з іконою, на якій зображено триголового змія з німбами, дивиться на модного годинника й звертається до бабів:
Піп:
- Из дня сего и навеки веков снизошла на вас, паства, благодать Божия – ниспослан нам пастырь праведный – Гад Всемогучий, помазаник Божий и Творец Мира Гадского и прочих гадостей, коритесь ему и любите его, ибо на все воля Господа… Припадите устами к лику святому…
Уляна слухаючи з роззявленим ротом попа наліпила щось на голові Одарки. Натовп, дивиться на попа з роззявленими ротами, Панько палить люльку не звертаючи уваги ні на що. Котигорошко з роззявленим ротом дивиться на Одарчину зачіску. Одарка, весь час вертить головою за тим, хто балакає, спіймавши подив Котигорошка смикає Ульку за рукав, заворожена Улька опускає очі на Одарку, підстрибує, переплетає коси миттєво, рукою відсовує Одарку за себе й руки в боки, трохи нахилившись вперед).
Улька:
- Тьху! Отче, прости мене Господи (хреститься), чи то ви вже до служби, а чи то може до сходу сонця ще причастилися, а чи то може дзвоном вашого баняка побило?! Які гади?! Які гадські мири? Й без вас з вашими гадами тут гадів пів села, а друга половина підгадків! Чи мені цього мало, прости Господи (хреститься)? Та чи ви вкрай подуріли тут усі – чого мовчите? Чи оці всі гади мені потрібні? Та, бігме, стали й роти пороззявляли, очі повитріщали, диви слину пустять, наче в сказі!!!
Одарка, дивлячись на матір, смакує півника, баби витріщились на Ульку, яка кипить, аж підстрибує. Пауза.
Піп (з круглими очима):
- Молчать! На все воля Божия, а ваше дело, несмышленые, к лику святому пасть, и радость с покорностью изъявить… И еще. В лавке церковной табачек есть со святой земли, руками праведников собранный , и не дорого, а припавшим к ли…
Улька (підстрибуючи однією нижньою частиною й часом переходячи на вереск):
- Та тьху на тебе тричі! Що ти, опецьок з гадами в голові, мелеш!? Чи сонечком голову зрання напекло, дурню гладкий!? Та що це в світі білому робиться!?
Піп:
- Чь-то?! В храм не пущать! На исповедь не…
В цей час з бабів вилазить найстаріша, скручена з ціпком у руці, підходить до попа, перекладає ціпка до шульги, розминає вільну руку, хреститься, за мить (зі звуком, як у «Зоряних війнах») у її руці з’являється «енергетична» сковорода (типу зброя джедая). Бабця робить багатовекторний (щось з бусідо чи у-шу) замах й смачно прикладається до попової пики. Піп на сраці. Всі баби, озброєні своїми «енергетичними» сковорідками, налітають на попа й гамселять його натовпом. Одарка, смакуючи півника, з задоволенням споглядає пригоду. Котигорошко, з роззявленим ротом. Панько, жодного разу не глянувши на те, що відбувається, непорушно допалив люльку, до Котигорошка.
Панько:
- Воно вже й до обіду… Вези, мабуть, малий, мене додому…
Котигорошко бере й котить возика… Одарка провела їх очима, досмоктала свого півника, підстрибала на одній нозі й кинула тріску до смітника й, пристрибуючи, повернулась з задоволенням споглядати пригоду… Від купи бабів, з якої виглядала дебела дупа Ульки, фокус переходить по церкві на небо, на якому весело сяє сонечко…

Епізод 3
Темно. Починає співати півень, й не закінчивши, кудахче, як налякана курка. Шум реактивного літака. Здіймається перелякане сонце. Летить змій. Три застиглі у впевненій посмішці пики. Крила зкладені в малий кут . Трохи не долетівши до крайнього сараю робить «чакру Фролова», після неї «Кобру». Бере на приціл сарай й, описуючи над ним правильне коло, залишаючись пиками в центр кола, починає стріляти в нього з трьох голів (наче лазерні пушки, з характерним звуком). Чутно якесь булькотіння. Стрільба припинилась. Фоном перемовини у спецзв’язу:
- Адепт. Адепт… Мы.
- Мы, адепт слушает.
- Нарушения в работе газовых коммуникаций. Возвращаюсь.
- Мы, принял. Готовим посадку.
Йде на розворот, бриючим зникає.
Сарай палає. Йде густий сірий дим. Фокус на дим, у якому все зникає.

Епізод 4

З тиші скиглення бабів. Дим розходиться. Подвір’я коваля. Біля тину баби скиглять… Коваль сидить на колоді й палить трубку. Котигорошко мовчки біля нього, Одарка на коваля руках, обійнявши батька їсть грушу.
Котигорошко:
- Піду я, мабуть, та приб’ю це, де б воно не було.
Всі повертаються до нього. Пауза.

Улька:
- Господи (хреститься), то й вже весь світ білий лобом торкнувся. Попи казяться, гадюки літають сараї палять, ще й шмаркачі на війну збираються… Чи край буде цьому коли, Боже? (хреститься)
Котигорошко:
- Піду. Піду й вб’ю. Все. Хто окрім мене з села піде? Дядьку Панько, зробіть мені яку зброю, чи шаблю яку, чи булаву.
Панько (випускає хмару диму):
- Хлопче, тож не бути з подвір’я жбурляти, то трохи більше.
Котигорошко:
- Як я не піду, то хто піде?
Панько (випускає хмару диму):
- Залізо потрібне. Хто що може – несіть. А ти, хлопче, розпалюй гонило.
Улька:
- Потурай, потурай! Чи мене хтось чує, чи ні? Чи ви усі поглохли, чи подуріли від вогню? Де це мале піде, по яких світах вештатись, а як ще й ту падлюку здибає? Що мале, що старе – без клепок в голові. Одне меле, інше підначує. Тьху!!!
Улька побігла в хату, баби хутко розбіглися по хатах й почали зносити, хто що залізного має. Одарка сидить насуплена з покусаною грушою у руці. Котигорошко розпалює горнило, у правому верхньому кутку – таблиця, рядки сила повна, наснага – половина, спецможливості – гідність, рівень – «чоловік».

Епізод 5

Кузня. Біля неї купа всілякого залізного мотлоху. Котигорошко стоїть з кувалдою, поруч Панько з молотком сидить на колоді, й показує де бити, Котигорошко б’є. Трохи осторонь вкрай незадоволена Одарка, насуплена, склавши руки на грудях спостерігає, нервово тупцюючи однією ногою. Фокус с кузні на Одарку, знов на кузню, де вже Котигорошко занурює дебелу булаву у діжку з водою. Хмара пари здіймається. Котигорошко виймає чималу булаву. Панько розпалює люльку, Одарка підбігає та витирає батькове лице. На задньому плані в цей час Улька вимела хату, наносила очерету, нав’язала його. Котигорошко тільки сів, й витер лоба.
Улька:
- Як не по світах линдають, то склавши руки сидять. Краще хату накрив би.
Котигорошко встає та вправно накидає очерет. У верхньому правому кутку таблиця: наснага – 100%.

Епізод 6.
Біля тину стоять баби. Трохи осторонь – Котигорошко, в одних своїх сірих шароварах з булавою на плечі. Мати плаче. Баби тихенько шмигають носом.
Котигорошко:
- Піду я вже.
Найстаріша баба виповзає з натовпу та дає Котигорошкові вузлика:
- Яблучка, поїси де в дорозі.
Трисекундна пауза. Натовп бабів зник. За мить всі оточили Котигорошка, ще за мить розбіглися. Котигорошко стоїть в новій шапці з малиновим верхом, у новій вишиванці, свитці, шароварах та сап’янцях, біля нього добрий вузлик їжі… й страшного вигляду бухенвальдська шкапа. У Панька від подиву люлька випала з роту.
Панько:
- То у нашому селі й кобила є?
Котигорошко бере на плече булаву, стрибає на шкапу, яка під ним здувається. Відходить від тваринки.
- Я піду вже, люде. А на жнива й повернуся.
Розвертається й йде.
Улька (не стримуючи сліз):
- Таке ж мале ще…

Епізод 7.
Котигорошко йде між ланами, думаючи за своє. Удар. Темно.
Лежить долі, над ним схилилася вкрай розлючена Одарка, у руці тримає маленьку гламурну енергетичну потебню.
Одарка:
- Порожня голова! Луна степом гуляє, так гуде! За мене думав! А я?
Крізь сльози:
- Правду мамо казали, що вам, чоловікам, аби по світах линдати, аби не робити нічого… А мені як?
Котигорошко (сідає, чухаючи голову):
- Одарцю, та я ж до жнив. Як прийду, то хату справлю й, сватів пришлю. Так.
Одарка витирає рукавом під носом, стрибає на Котигорошка, смачно цілує й тікає. Котигорошко встає. Швидко повертається Одарка.
Одарка:
- Мамо казали, аби ти, якщо вже вештаєшся по світах, то хоча б з гадюки шкіру приніс, може чоботи які справимо.
Ще раз смачно цілує його та тікає. Котигорошко йде далі розмірковуючи.
Котигорошко:
- Що воно за напасть… Звідки в них ті потебні?

Епізод 8

В степу схід сонця. Віє вітер та грає ковилем. Котигорошко стоїть спершись на булаву. Від сонця летить змій (музика Термінатор-2 «жидкий»). Гад приземляється, глохнуть реактивні двигуни.
Г2.
- Ты, как твое имя?
Г1.
- Хочешь анекдот про первую брачную ночь?
Г2.
- Какой анекдот, он не знает, что такое брачная ночь.
Г3.
- Так и хочется в животик поцеловать!
Кожна фраза супроводжується потрійним реготом. Після другої репліки Котигорошко насуплює одну бров, після другої – другу, після третьої стискує губи.
Котигорошко:
- Ти - гадюка, що сарай спалила?
Г2:
- Гадюка? (потрійний регіт) Узри сакрал.
Під перші акорди гімну срср завмирає інсталяція: двоголовий гад з розправленими крилами, розкритими ротами та висолопленими язиками. Середня голова хитається на рівні трохи вище колін куцих ніжок змія. Середня голова потрохи характерно піднімається й з нахабною посмішкою каже:

Г2.
- Теперь понятно?
Котигорошко зривається й лупить булавою по середній голові. Та описує повне коло, за другим/третім колом лупить Г1, далі чіпляють Г3, інсталяція падає, Котигорошко розмахується булавою на Г2, що лежить долі, змій накриває Г2 головами 1 та 3. Удар. Висвічується рамка у кутку: рівень – кіборг. Гад вскочив, за мить прийшов до тями, й у три глотки:
- Мочииить!
Натягує кімоно (верхню частину) починається серьозний двобій (сек. 30) Врешті решт (уповільнено, ефект «Матриця») гад замахується лівою, ухиляючись, Котигорошко замахується булавою, булава попадає між ногою та хвостом, гад втрачає рівновагу й… сідає на булаву… Задрана ліва нога з хвостом синхронно, у супроводі характерних стогонів, посмикуються… Голова 2 напружена, з розкритим ротом та витріщеними очима. Голови 1, 3 прикриті очі, на пиках – щастя.
Г1:
- Oooh, das ist fantastisch!
Г3:
- Надо в Сколково такую же заказать, только шипы силиконовые…
Гад напружується, зіскакує з булави з характерним звуком розкоркованої пляшки, та млявим стогоном Г1 та Г3, повертається до вкрай здивованого Котигорошка, Г2 набирає повні легені повітря й дме на Котигорошка… Але замість вогню летять мильні кульки:
Г2:
- Он нам газовые коммуникации нарушил! (Капризно хапає голови 1 та 3 й кокєтліво й грайливо починає ними бити Котигорошка з істеричним криком)
- Ты меня не лююби-и-и-ишь!
Гад розвертається, гул турбін, розбігається на зліт. Котигорошко булавою щимить йому хвоста, гад скидає хвоста як ящірка й летить геть. Здивований Котигорошко сів.
Котигорошко:
- Що його людям казати… А як спитають?
Небо. Летить гад без хвоста, махаючи крилами в такт пісні «Прекрасное далеко, не будь ко мне жестоко», повільно та душевно. Цей фрагмент максимально ліричний, один куплет, замінити строки на «От газовых истоков, от нефтяных истоков».
Фокус знов на небо, а з неба на землю, яка збільшується.

Епізод 9 (ненормативна лексика; багато)
Где-то в соседнем гос-ве. Полный срачь, и в общем, и в деталях – мухи, много, тучи мух, лужи, бурьян, бардак и пр. На переднем плане два мужчины – валенки,/сапоги/убитые кроссовки, спортивки «адидас». Самозабвенно исполняют треш. В бодром брянчании балалайки и перестуке пустых ложек прорываются фразы:
- Обама пидар!
С ведром бежит третий (Венька).
Венька:
- Че, казлы , приуныли? Зырь!
Ставит ведро.
К1:
- Ебать, бражка! Где намыл?
К2:
- Бля, Венька, мужииик!
Венька.
- Целый день, вчера белоруские ананасы нахуй давил, вот, бля, бражка-санкционочка, ананасная! Ну че, отдышусь, и, бля, я первый.
К2 черпает бражку стаканом и ставит перед Венькой. Над ними пролетает бесхвостый гад.
К1:
- Охуеть, зырь! Внатуре, бля, гад!
К2:
- Ебать, внатуре! Прикинь!
Пролетая над тройкой гад вывалил кучу. Куча со звуком авиабомбы накрывает Веньку.
К1:
- Вень, а Вень… Ебать…
К2:
- Пиздец Веньямину… Даже не забухал…
Бегут к церкви. Из церкви деревянной, облупленной и поваленой набок выходит тот же поп.
К1:
- Батюшка, батюшка! Там пиздец! Гад летел, высрался на Веньку. Пиздец, нету Веньки, приставился, завалило к ебеням!
Поп:
- Снизошла на Веньямина благодать – обгадил гад его…

К2:
- Да нахуй снизошла, так ебнуло Веньямина, да и не за хуй!

Поп:
- Так помяните Веньямина, погибшего во славу гадову. В церковной лавке винцо есть, со святых мест, праведниками собранное и табачек не дорого…
К1 и К2 переглянулись и в один голос:
- Ебать, бражка!
Побежали.
Из кучи гадовых фекалий испаряется и подымается венькина душа, осматривается, видит стакан с бражкой, улыбается и пытается его схватить, безрезультатно…
- За чтоооооооо!!!???
Лик венькиной души застывает «Криком» Мунка…на екрані чорна рамка (як багет)…

Епізод 10. Post scriptum
Село. Люди. Котигорошко стоїть біля Панька, який набиває люльку. Баби стоять коло жердини, на яку натягнуто шкіру з гадова хвоста. Поруч ще одна жердина, на якій чоботи, свитка, шапка. Улька весь час щось поправляє, вирівнює, отряхує, роздивляється в гадовій шкурі.
Улька:
- А чого воно таке мале, наче ж більше було?
Котигорошко:
- Тітко Уляно, це ж лишень хвіст.
Улька:
- А де інше? Сховав? Боже (хреститься), дивіться, то тут дірка! От лихо, що воно все не так, як у людей! Казала, чого те мале було слати? Дивись, як все попортило.
Панько (розпаливши люльку):
- Вбив?
Котигорошко:
- Втекло, хвоста лишило.
Панько:
- Чого довго?
Котигорошко:
- Булаву мив.
Панько:
- А… Кров?

Котигорошко (червоніючи):
- Та… не зовсім.
Панько:
- А…
- Чумаки зі Слобожанщини були, казали, що воно, того, хуйло.
Котигорошко:
- Люди не збрешуть.
Під музику Чайковського вилітає Одарка, зшибаючи Котигорошка разом з ним влітає та заривається у копні сіна. З копни чути белькотіння Одарки, яке раз за разом переривається звуками поцілунків.
Панько затягується так, що люлька вигорає, червоніє, здіймається на ноги, випускає на копну дим. Все гуде. Баби, побачивши його, дематеріалізувалися. Копна вигорає, Котигорошко сидить на землі зі слідами поцілунків на обличчі, Одарка у нього на руках, пригорнувшись до нього, Побачивши батька завмерла, але з рук не злізла.
Панько:
- До мене, дівко! А тобі, хлопче, мабуть ти задовго десь ходив, де не треба… Й чогось забув…
Котигорошко (встає, Одарка переповзає йомуза спину й виглядає однім оком):
- Дядьку Панько, я ж сватів до вас…
Панько:
- По жнивах справиш хату, пришлеш сватів, а до того, якщо я вас разом біля якої копни побачу…
Фанфари, барабани, музика. З’являються гості. Матеріалізуються баби. Гості стоять й дивляться.
Улька (угідливо):
- Ой, та невже це ви?
Баби трохи прогинаються й застигають мало не в реверансі.
Гість1:
- Ми.
- Святкова промова.
- Моя.
- До вас.
- Ви нам допомогли, хоча й без вас ми все б одно перемогли. З цієї нагоди… а де герой?
Одарка штовхає Котигорошка. Той підходить, за ним, насупившись, Одарка.

Гість1:
- З цієї нагоди, всім шоколаду!
Інші гості разом:
- Ура!
Гість1:
- Ні… Краще учаснику карамельки!...
Інші гості разом:
- Ура!
Гість1:
- -ку!
Гість1 нагороджує Котигорошка карамелькою. Одарка руки в боки.
Інші гості разом:
- Ура!
Гість2:
- Враховуючи наш важкий стан, ми, для вашого щастя, підвищуємо податки.
Інші гості разом:
- Ура!
Баби стали рівно й вже без посмішок.
Гість3:
- Я отдаю приказ: сдать оружие и амуницию на склад, дабы что неуставное тебе, в недисциплинированную голову, не пришло.
Інші гості разом:
- Ура!
Баби насупились та руки в боки.
Гість1:
- Все за діючим законодавсьтвом! Ось, підтвердження моїх слів!
Витягає з кішені скриню. Кидає з заду в неї декілька монет. Скринька трохи відчинилась. Невдоволено кидає ще декілька монет, відчинилась ще трохи. Невдоволено кидає ще. Скриня відчиняється. На пружинах бовтаються хаотично три судді в мантіях та париках. Бовтаючись, з дерев’яними пиками, без інтонації, дерев’яними голосами по черзі промовляють:
- Встати,
- випав суд.
- Все, що ви щойно почули
- Має силу закону
- Й підлягає негайному виконанню
- Хто не хочете сплачувати –
- 50% - й ми все владнаємо.
Гість1:
- Та годі вже!
Захлопує скриню.
Гість3 хватає булаву й не може підняти, біжить з жердин зриває одяг та шкіру. Одарка охопивши жердину ногами (як у пол-денс) у розвороті все у нього вихоплює, зістрибує й стоїть ніс до носу Гостя3, тримаючи все за спиною.
Гість2 біля якого стояла найстаріша бабця, ввічливо:
- Перепрошую, але ж це до скарбниці.
Випинаючись ніяк не може вирвати з під її руки ціпка.
Улька:
- Чи не взавтра страшний суд, Господи! Весь світ переказився! То з одного, то з іншого боку бісова гидота лізе! Як ви мені всі осточортіли! Дивитися на вас не можу! Тьху!
Стара бабця, позіхає важко, хреститься й перша опускає свою «енергетичну» сковороду прямісінько у мішень Гостя2. Одарка, відповідно її віку, лупцює Гостя3, може не так елегантно, та з великим натхненням. Підключаються інші баби й гонять гостей світ за очі… Долі лежить розтрощена скриня…

Голос за кадром (голос М.Ф. Яковченко):
- От… Десь так воно все й було… А чого не сталося, то воно неодмінно ще станеться… кому раніше, а кому трохи згодом…
На титрах фоном мінусовка «Боже, великий єдиний» соул/блюз у мінорі…
Кінець.

Додав: нечай (06/02/16) | Автор: © нечай
 
Розміщено на сторінці: Проза, Казка (проза)
 
Переглянули твір - 1602 чол.
 
  
  у Вас # закладок

автору
за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
avatar
0
1 nasvictor • 21:58, 08/02/16 [Лінк на твір]
не знаю, що про це сказати. навіть важко сформулювати думку. почуваюся не в своїй тарілці. та й усе навіть не осилив прочитати. що це було. до чого тут казка. навіщо ламати так сюжет і для чого міксувати усе це з матюками. я далекий від розуміння цього твору....
avatar
Дякую за висловлене ставлення.
avatar
0
3 Asedo1949 • 16:58, 09/02/16 [Лінк на твір]
Мене прочитане забавило( за винятком нецензурщини)... відкрите поле для фантазій...люблю мультики...
avatar
Дякую. Я не прихильник такого стилю спілкування. Але у тих місцевостях, які я відвідував, розмовляли саме так.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
avatar

загрузка...

ОСТАННІ 10 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")


           Украина онлайн


Форма входуу
Логін:
Пароль:
Інформації:     
Випадкове ВІДЕО з сайту:
«Молитва на Різдво» - Колядка наших днів
00:04:56

ПОНОВЛЕНІ ТЕМИ ФОРУМУ:

ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...

НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz