Але тільки в у тому разі, як вона повністю від нього відмовиться. І пообіцяє надалі не підтримувати із ним жодних стосунків. Ось саме з цього приводу той самий і приходив, бо не впевнений у Ганусі твоїй на усі сто. Дуже вже вона закохана, і як би не одружений той був, давно вже б коханкою його зробилось. Та на щастя твоє і Ганусі дуже вже цей антирадянщик у дружину свою закоханий, а тому спокусити його Ганусі твоїй ну, просто неможливо. І той, ну ти розумієш, каже, що дружина у антирадянщика того справжня красуня, а Гануся твоя, хоч і приваблива дівчина, та все ж дуже вже синю панчоху нагадує. А чоловіки таких оминають. Та не засмучуйся, не засмучуйся ти так. Це надзвичайно добре і для Ганусі, і для тебе, і взагалі для всієї твоєї родини, бо крім Ганусі у ній всі партійні. То ж не сумуй, подруго, і берись до справ. Вдачі ти міцної — усе витримаєш, усе розрахуєш, усе до путя доведеш. Ну, бувай, бо вже у двері мої стукають. Треба приймати гостей дорогих.
І враз у рурці запікало. Тітка Тамара кілька хвилин просиділа у фотелі. Мабуть чимало планів народилось в її мудрій голові за цей недовгий час. Потім прийнялася переглядати і сортурувати папери. Це їй завжди допомогало знімати нервову напругу. А вже тільки по тому, як останній папірець зайняв належне йому місце, набрала номер голови і попередила його, що за станом здоров'я виїздить до міста консультуватися із лікарями і з'явиться на робочому місці не раніше понеділка. Голова, звичайно був не в захваті від такої перспективи, бо тільки на тітці Тамарі трималося усе молочне і пташине господарство, та невдоволення найменшого навіть не висловив, бо не він тіткою Тамарою насправді керував, а вона ним і вже багато років.
Того ж вечора вона була у двокімнатних апартаментах Катрусі. Дочка стріла її радо і жодної тривоги с приводу свого скрутного становища не висловила. Гра у мовчанку, що тривала між матір'ю і дочкою вже на протязі кількох років продовжувалась. До свого особистого життя Гануся навіть найріднішу у світі людину, матір допускати не поспішала. А, як так, вирішила мудра тітка Тамара, то впевненності у зворотніх почуттях обранця до доньки не дуже вже й багато. Ось пролом, до якого треба прикладати кайло, а вже потім, коли той значно збільшиться, вводити у дію найбільш вагомі аргументи
Операція тітки Тамара, була не менш прорахована, ніж воєна. Використовувалися в ній і відволікаючі діі, і пробні шари, а на додаток ще й різкі удари багнетів, масовані атаки, а завершували цю бездогано сплановану операцію ласкаві погладжування і нашіптування, що були вже не з військових, а чисто жіночих арсеналів.
Як же проти такого було встояти дівчині без найменшого життєвого досвіду, що уперше закохалася.
Десь вже навіть раніше, ніж опівночі, тітка Тамара мала у руках всі карти, в тому числі і козирні. А найкозирніша з них ясно підтвержувала закоханність ганусиного обранця у свою дружину. Жіночі ревнощі! Саме вони стають вирішальні у таких історіях.
Кілька разів Гапусю викликали на допити, та на жодному з них, вона не виказала прихильності, хоча б найменшої до свого колишнього керівника її диплому. Спілкувалися лише зрідка і тільки з приводу тих чи інших питань, які виникали на кафедрі, де вони обидва були в штаті. З приводу своєї тільки но розпочатої кандидатської дисертації вона з ним ніколи не радилася. А усякі там дні народження та інші посиденьки це вже просто несерйозно. На усіх кафедрах таке відбувається. А те, що відповідні органи прогледіли його антирадянську діяльність , то вже її і зовсім не торкається. Ні в чому такому вона йому не допомогала, ніяких доказів цьому немає і бути не може. Вона з порядної родини. Батько і мати її - члени партії із великим стажем і зараз перебувають на відповідальних посадах. Її брат також член партії і теж на відповідальній посаді.
Випрадовувань для першого разу вистачило. Не обійшлося звичайно і без допомоги того самого, на якого натякала Майка у телефоній беседі. Той самий був давній приятель тітки Тамари і працював колись в тих самих відповідних органах у їхньому районі. Тому і склалося усе на той раз, як для Ганусі, так і усієї родини зовсім не погано. Відчепилися, нікуди не тягали, дали абсолютний спокій. І протривал спокій той майже два роки. Та ось знову у кабінеті тітки Тамари задзвонив телефон, і та сама Майка розповіла нову жахливу історію про Ганусі і її обранця-антирадянщика, на жаль, вже не колишнього. На цей раз Майка говорила відверто, нічого не приховуючи. Ну, нащо приховувати, як усе на поверхні лежить.
А сталося таке. Протримали ганусиного обранця-антирадянщика, що замість неї кохав свою дружину у СІЗО декілька місяців, і у того сухоти відкрилися, якими той страджав ще з дитинства, А відкрились з того мабуть, що без свіжого повітря у переповненій камері перебував, де разом із ним чекали невідворотнього радянського суду не менше двадцяти осіб, в той час, як за нормою, їх повино було бути не більше шести.
Тому і було відправлено доцента-антирадянщика спочатку до лікарні, а потім і до санаторію. А на ворожому заході з цього приводу знялося шалене обурення: без рішення суду знищують молоду талановиту людину лише за те що її політичні уподобання, не вкладалися в застарілі радянські догми.
Не звертати уваги на таке обурення було неможливо. Суд скасували і доцента антирадянщика вислали на невизначений термін до маленького містечка, у якому про будь-яку науку і мови йти не могло. І тому працевлаштували його на маленьке підприємство, що переробляло сільгосппродукцію, першим чином для того щоб під наглядом повсякчасним був, а, по друга, щоб, хоч і поганенько, а міг прогодувати себе і свою родину, що складалася з дружини і чотирирічного синочка.
Ну, ось і відбула родина антирадянщика у повному складі на заслання. Кліматичні умови тієї місцевості були цілком задовільні для хворих слабких легенів, і внедовзі колишній вже доцент антирадянщик відчував себе цілком задовільно. Він навіть бігати вранці почав. І оточуючі умови тому сприяли. А то як же - степ та степ навкруг, і не на десятки а цілісенькі сотні кілометрів. А від цих сотень дружина антирадянщка страшено занудьгувала, бо була з великого міста, походила з інтелігентної заможньої родини. До речі, квартира у якій вони мешкали після шлюбу належала не йому, а їй, діставшись на спадок від померлого діда, полковника у відставці. Ще перший рік дружина протрималася, а на другий нерви її здали остаточно. Почалися, спочатку маленькі непорозуміння, та вже скоро переросли вони у галасливі свари і звинуваченнями, ініціаторкою яких завжди була саме вона.
І ось раптово захворів синочок. Досвіду лікарів у маленькому містечку було недостатньо, ліків майже ніяких. Ось і вирушила терміново дружина до батьків та так і не повернулася. Залишився колишній лоцент-антирадянщик повністю на самоті і всіма забутий. Протримався кілька місяців і не витримав. Захотілося розуміння і ласки, захотілося комусь бути потрібним. Ось тоді він і згадав про Ганусю. Довго ввагався, а потім написав листа і з надійною людиною переправив до неї. Підставляти її під прямий удар він не схотів, а тому тому відправив лист до запитання, а повідомити про нього попросив ту ж надійну людину, через яку відправив листа, телефонним дзвінком
Операція пройшла успішно, і відповідні органи про неї не дізналися.
З того і почалось. Спочатку тільки переписувалися і вкрай обережно, а потім до таємних побачень дійшло. На нейтральних територіях звичайно і кожного разу різних. Добрі конспиратори з них були, Жодного сліду за собою не залишили, жодного хвоста не привели. І ось нарешті відповідні органи вирішили змінити гнів на милість і повернути доцента-антирадянщика до міста з якого його було вислано, і не тільки до міста, а й до рідного університету, звичайно не на посаду доцента, а лише лаборанта при кафедрі. Хай на ворожому заході знають, яка поблажлива радянська влада навіть до своїх відкритих опонентів. У ту пору вже буйно розквітала перебудова, а її головним гаслом було надати социалізму людсьского обличчя. І історія помилування доцента-антирадянщика служила яскравим прикладом втілення цього гасла у життя.
Ну, що ж повернувся колишній доцент, а на сьогодні лаборант, до міста, і перше питання, що постало перед ним було: де жити? Адже колишня дружина за порадою відповідних органів майже відразу після розриву стосунків виписала його зі своєї квартири, а власної у колишнього доцента-антирадянщика, що походив ще із тої сільської глибинки,звичайно не було. Залишалося одне - наймати тимчасове житло, та, коли порахував усі свої статки, виявилось, що на новій низький посаді можна було щось одне робити, або житло наймати, або себе годувати, а водночас аніяк.Таку мізерню платню отримував за свою не зрозуміло яку працю лаборант гуманітарної кафедри. Цілими днями він або старі, вже нікому не потрібні підручники,з запасників витягав і передавав асистенші Тамарі на списання,а як Тамарі ліньки було займатися такими нудними справами просиджував усі вісім годин часу на старому обшарпаному на хитких ніжках стільці у найтемнішому закутку, який один тільки і міг вважати своїм. Та це було, хоч якесь місце, а ось за стінами кафедри приткнутися йому було ой,як важко
Колишні співробітники побоювались підійти ло нього на відстань меньшу за гарматний постріл,боячись і не безпідставно, що за контакти з такою ворожою до радянської влади особою, надзвичайно легко опинитися у тому ж становищі, що і він тепер. Нечисельні друзі, яких він мав до арешту були менш боязкі і погоджувались іноді пускати його на ночівлю, та більш, ніж на два дні, притулку йому так ніхто і не дав.То теща тимчасово поверталась,то діточки маленькі починали хворіти, і їх потрібно було розселяти по різних кімнатах, щоб не переносили інфекцію один на одного. А йому за цих умов залишалось одне: збирати тільки но розкладені особисті речі і відбувати до залу очикувань одного з трьох діючих у місті мільонику вокзалів. Так тривало декількв місяців. Літо змінило осінь, осінь зима, та така холодна, що аж рипіла від люті під підборами черевиків і чобітків перехожих, що перебігализ одного приміщення до іншого. А в нашого антирадянщика, колись доцента, тепер же лаборанта вкрай рідко з'являлася можливість у вечірний, а особливо у нічний час десь притулити своє втомлене хворе тіло. Тому перемірз у нічному під'їзді, в якому переховувався серед зими неоднаразово,та в якому несподівано для нього відключили опалення і тому підхопив двостороннє запалення легенів, яке дуже швидко переросло на відкриту форму сухот. У лікарні, до якої його було привезено вже непритомного тільки руками сплеснули: досі живий — та не інакше, у сорочці народився. Такі за таких умов не виживають Диво якесь, та й годі! А, як так вже трапилось, приступили до найінтенсивнішої терапії, яку тільки но дозволяли умови тієї лікарні. А вже десь за день палату колишнього доцента антирадянщика відвідали представники відповідних органів. Оглянули приміщення, вислухали ледь чутне мурмотіння заляканих майже що не на смерть лікарів і відбули — мабуть задоволені, бо нарікань аніяких не виголосили. Минули ще дві доби і до хворго прибули представники країн ворожого заходу, що якимсь дивним чином крізь щільну залізну завісу дізналися таки про важку хворобу cвого протеже і вирішили з'ясувати особисто, як до нього ставляться місцеві лікарі, чи потрібні консультації іноземних. А може не вистачає йому чого , і у першу чергу дивовижнх імпортних сучасних ліків, що і мертвого з того світу витягають. Та хоча прискіпливі були іноземці, а недоліків, ані в лікуванні, ані в піклуванні не знайшли. Все на найвищому рівні в обласній лікарні робили і таки десь за місяць поставили колишгнього доцента антирадяшника на ноги. Ось на що здатний соціалізм із людським обличчям. Після лікарні був санаторій серед соснового лісу із дивовижним смолистим повітрям навколо. Колишній доцент антирадянщик блукав лісними стежками і поступово відроджувався. Ось тут і нагрянула до нього Гануся. Не витримала нарешті. Конспирація, якої вони придержувалися до цього, луснула, і всім стало ясно, яке місце у серці перспективної аспирантки істфаку, із родини поважних відповідальних керівників средньої ланки, займає це невідомо що і навіщо із майже пустими легенями і загубленою назавжди кар'єрою.
Треба віддати належне колишньому доценту — він опирався закоханій у нього жінці довго і завзято,та протидіяти такому потоку почуттів був несилий. І коли на порозі окремої палати, де він одужував потроху, з'явилася Гануся із чисельними пакунками у руках, колишній доцент-антирадянщик прийнявши з її рук пакунки і поклавши їх на стіл, розчулився настільки, що обійняв її за плечі і майже півгодини шепотів їй на вушко ніжні лагідні слова.Ф
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1924 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
