Це було в листопаді 1958 року. Я проходив тоді переддипломну практику на Одеському консервному комбінаті імені Леніна, який в зимовий період виробляв м’ясні консерви (тушонку) і халву. Це біля «Чумки», навпроти заводу «Сталь канат» і поряд із кондфабрикою. Квартирували ми, - Павло Бондарчук, Едік Гарматюк, Анатолій Шевчук і я - в одній кімнаті одноповерхового будиночку на вул. Хворостіна, 31. Наша господарка Левченко Фейґа-Хайя Оливна, або просто тьотя Феня, – корінна одеситка. Прикріплені ми були до електроцеху, як стажери з другою групою з електробезпеки, без певних обов’язків. Допомагали часом електромонтерам, вели щоденники, збирали матеріали для своїх дипломних робіт. Ходили ми на комбінат майже без вихідних, бо на території була закрита їдальня для працівників, так що ми витрачали лише на хліб 1руб (а наша стипендія складала 200руб в грошах до 1961р). Вигідно. Відділ кадрів оформив нам відношення для ознайомлення із технологіями виробництва на пивзавод, завод лікеро-горілчаних виробів, завод шампанських вин, кондитерську фабрику. Було цікаво. Відвідували музеї: історичний, археологічний, музей західного і східного мистецтв, знайомилися з приморським містом, не залишився поза увагою і оперний театр. Було цікаво для нас, селюків.
Так ось одного разу я набирав батарею із конденсаторів для компенсації реактивної потужності. Захотілося мені зарядити конденсатор і перевірити, як він тримає заряд. Я взяв конденсатор у праву руку і доторкнувся на кілька секунд ізольованими виводами до полюсів відкритого рубильника, що був змонтований на мраморній плиті на стіні та поставив на стіл. Потім взяв другий конденсатор. Тут мені внутрішній голос підказав: «Візьми пальчата». Я одягнув на руки діелектричні пальчата, взяв конденсатор і, як і попередній раз, торкнувся полюсів рубильника. А воно як шарахне-бабахне! Блиснуло, засліпило, заглушило, конденсатор роздуло, але я не постраждав. Як виявилося конденсатор був несправний - пробиті обкладинки, - а я його приєднав до напруги 380В, попередньо не провіривши. Мені повезло. І практику закінчив, і дипломний проект написав, і захистив, і направлення отримав на роботу в якості техніка-електрика Закупнянського кар’єроуправління в Хмельницькій області.
П. Петре, наше життя дійсно складається з пригод. Часом смішних, часом сумних. На те воно й життя. А Вам і на цей раз поталанило, що Ви залишилися неушкодженим. То ж будьте обережним! Гарне оповідання! Дякую!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
