Зайшов нині до Українського Інституту Сучасного Мистецтва.
Отак, купив собі членство і зайшов. Я там був дуже давно.
Ще коли поряд мешкав у загадкової пані, яка мала величезний
портрет панянки.
Нині, зустріла мене привітна дівчина.
Запитав, чи розмовляє якоюсь іншою мовою,
крім англійської. Сказала, що ні. Якось вимова
надто здалася "зарідною". Думав, що знає або
українську, або польську... Ні, не розмовляє.
Любʼязно мені оповіла про нинішню виставку
українських майстринь та американських митців.
Направо- українські художниці. Наліво- американський живопис.
Є цікаві та патріотичні знахідки. Виставка робіт про війну в Україні.
Вражає своєю простотою аж до болю. Так і подумалось:
як то так, що такі хороші люди і у таку халепу попали.
Боже, допоможи їм! І- нам.
Звивисті лінії барв, що переплітаються
і якось тануть, як заплутані думки.
Строгість та вражаючі квіти,
що цвітуть на понівечених тепер
полях. Українських полях, побитих,
попалених, поораних снарядами, мінами, ракетами...
Политі кровʼю. Орда не вгамовується. Вимахує кийками
смерті. Хоче чужого, українського. Жадає крові, української
крові. Диявол кремеля вимагає жертв, сидячи на своїм капищі.
Дякую Америці та Європі, та Світові, що допомогли стримувати
навалу дикості расіян, які знизили валентність та вагу слова "брат".
Ліворуч- якісь чудернацькі картини чогось над-сучасного,
сплетення почуттів, думок, вигуків, захоплень, мовчазного
протесту, казковості фото та пензлевитворів американських
модерністів. Цікаво. Не все зрозуміло, але мені б і не хотілося
пояснень, бо, коли пояснюють, то підпадаєш під вплив субʼєктивізму,
а так, без пояснень, просто вирішуєш: "подобається; от- знахідка балансу кольрів
та форм! а, тут- ну, так собі ( і, сам би зміг). Згадую, що є у мене мініатюри, які б хотілося тут хоч раз показати, але, певне, то- шалені гроші, та й критиків буде забагато. Знову мігрень почнеться.
Добре, що є такі музейні закутки, де можна забутися,
подумати, поміркувати, знайти щось нове, пересвідчитися
у старих правдах життя. Мистецтво. Вміння наносити барви
в обрисах форм, творячи копії баченого, надуманого чи примарного.
Просто донести складне - це і справді мистецтво. Адже можна багато говорити, показувати, а до розуму й серця не дістанетеся. А можна кількома реченнями розказати про усю біль і страждання цілого народу, у нашому випадку українського
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
Grazie mille!