«Правда в тому, що я люблю Україну». Великий поляк про свою малу батьківщину
У Києві Ярослав закінчив середню школу, склав випускні іспити, розпочав навчання на юридичному факультеті Київського університету, а також вивчав музику.
Tут він почав писати та публікувати свої перші композиції, мріяв про кар'єру піаніста та поглинав книги.
У цей час він також багато подорожував, зокрема, маєтками, розкиданими по всій Україні, працював репетитором і навіть вирушив у подорож, яка проходила десь між Київщиною та Поділлям.
У віці 24 років він переїхав до Варшави, щоб розпочати новий розділ свого життя.
Протягом свого довгого, 86-річного життя Ярослав Івашкевич повертався на свою малу батьківщину, якій, як він писав, він багато чим завдячував.
«Це правда, що я люблю Україну, її мову, її мистецтво.
І це правда, що до кінця своїх днів я буду вдячний українській природі,
яка сформувала мене та навчила бачити», – наголошував поет у листі до одного зі своїх українських перекладачів.
Образ України у творчості Ярослава Івашкевича піддається – як це часто буває з дитячими оповідями – мітологізації. «Прустівський тон у його творчості найчастіше асоціюється з Україною», – сказав літературознавець Роберт Папєський про авторa «Дівчат з Вілька».
«Це був рай його дитинства та юності. Він згадував той час, коли почувався, мабуть, найщасливішим».
Як згадував гість Польського радіо, в одному зі своїх текстів, Івашкевич зіставив пейзажі України та Мазовії, дійшовши висновку, що ці два світи об’єднує меланхолія.
«Він любив Україну за меланхолію її пейзажу, за колір, навіть її заходів сонця», – наголосив Роберт Папєський.
«Він також любив Україну за людей, яких там зустрів, серед яких виріс.
Зрештою, він любив український фольклор та українські пісні, які йому співали сестри».
Україна навчила Івашкевича бачити. Це сформувало його світосприйняття, зробило його чутливим до світу чуттів, відкрило мультикультурне пограниччя та дозволило йому відчути екзотичну реальність, часом загрозливу та сувору, а роками пізніше — схожу на казку.
Наприклад, Чеслав Мілош звернув увагу на ці аспекти естетики Івашкевича.
В одному зі своїх пізніх віршів, присвяченому автору «Бжезини», він писав:
«Ти приніс зі своєї України /
Кольори та запах квітучого степу, /
Солоні бризи з грецького моря /
І білий та золотий колір візантійських сутінків».
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 