Пн, 04.11.2024, 20:16
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1047]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2698]
Вірш-пісня [545]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [269]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3382]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [314]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [907]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Свій День народження ...
Всего ответов: 464

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Зовсім не love story

Ноги, руки, волосся – все переплелося, переплуталося так, що не можна зрозуміти де чиє. Від поцілунків щемлять бажанням губи. Кожна частинка двох тіл живе однією думкою – «хочу». В голові шумить від випитого, викуреного, ледь привідкриті повіки тремтять від задоволення і бажання його продов-жувати. «Мурашки», завбільшки з горіхи, шепочуть обом у вуха – тільки не зупиняйся, ще трішечки, ще хоч секунду, ні, секунди замало, хоч хвилинку.
Двері тихо відчиняються, вона мовчки дивиться на два сплетених тіла і так само тихенько їх причиняє. А вони надто зайняті один одним, щоб почути чи побачити щось з зовнішнього світу, дуже далекі від усього оточуючого.
Вони гарно виглядали удвох на не розстеленій постелі, між тілами - тільки груба тканина джинсів, її волосся він пропускає між пальцями, і воно, звиваючись як живе, падає йому на обличчя.

* * *
- Ви що здуріли зовсім? Денисе, твоя застукала вас. Вилетіла звідси кулею і подалася додому. Роби щось, бо буде тобі сьогодні непереливки, - в очах Сергія був такий переляк, ніби то його дружина побачила з іншою.
Денис, ще не зовсім втрапивши розумом в реальність, поглядав то на Сергія, то на Ірину, яка лежала поруч з похололими від страху, сорому руками. Ноги тремтіли, коли підіймалася з постелі. В голові уже зовсім інша, ніж кілька секунд тому, думка – що ж я наробила? І як тепер дивитися в очі – Каті, Сергію, і найважче – Денису?
А він побіг додому, ледь кинувши відсторонений погляд на Іру. Вона залишилася ще ненадовго, поступово приходячи до тями. Почуття були такі, ніби посеред гарного сну випадково потрапила під холодний колючий душ.

* * *
Наступного ранку був дзвінок. Дзвінок з погрозами від Каті, потім від Катіної мами. У відповідь Ірина мовчки винувато сопіла в трубку. Далі почалося цькування. Вона покірно терпіла прилюдне обзивання, тикання пальцями і приглушений сміх навколо. В голові була одна думка – хоч би він подзвонив, хоча б один дзвінок, не треба його любові, бажання, нічого не треба, міг би просто поцікавитися як справи. Він же не глухий і не сліпий, мусить бачити, що навколо неї робиться. Ні, вона його ні в чому не звинувачує. Сама винна. Хоч він і дорослий одружений чоловік, а вона тільки школярка-старшокласниця, та все ж в одинадцятому класі вже треба мати свій розум і думати ним хоч іноді.
І знову дзвінки – батькам, директору школи, Іриним друзям. Їй здавалося, що всі від неї відвернулися. Та ні, мабуть, не здавалося. Друзі дзвонили все рідше, батьки витримували дистанцію холодної війни, директор попросив її здати випускні іспити екстерном і забиратися зі школи якнайшвидше. Вона не мала більше свого місця в житті села, вона стала вигнанцем без вигнання, місцевою лолітою без майбутнього.

* * *
А він не дзвонить. При випадковій зустрічі каже собі під носа невиразне «привіт» і пришвидшує крок. А що вона від нього чекала? Що буде кидатися в ноги, бити поклони і цілувати землю, по якій вона ходить? Ну й дурна ж як-коли, іноді така розумна, що ціни не можна скласти, а зараз – і дурне – не дурне, і розумне – не розумне. Чекає з моря погоди. Від «добрих» людей чула, що він, м`який і пухнастий, ні в чому ж не винен, то вона йому «глазки строїла, на шию вішалася…».
Рана на душі кровоточила і плакала гіркими сльозами, а перед очима надовго залишилася чорна пелена замість звичної рожевої.


Другие материалы по теме

Додав: A1232008 (15.01.2008) | Автор: © Анна
 
Розміщено на сторінці: Проза, Кухарчук Анна

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3220 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
avatar
1 Юта • 15:04, 15.01.2008 [Лінк на твір]
Реалістична картинка зруйнованих напівдитячих фантазій. Сподобалось.
Тільки от кінцівочку про рожеву пелену перефразувати, для довершеності.
avatar
Сильно написано!!!! 5!
Маючи вуха люди, зазвичай, глухі..
Маючи очі, у більшості, сліпі....
Маючи своє життя, більшість, живе чужими....
Дівчину шкода!!!!
avatar
3 virchi • 21:14, 16.01.2008 [Лінк на твір]
Згоден з Ютою.
Теж шкода дівчину, хоча в цьому винні обоє. А люди. Люди є людьми, які ніколи не знають суті справ, роблять оцінку подіям за виразом - "мені сказали, що ..."
avatar
4 shetamara • 15:07, 27.01.2008 [Лінк на твір]
Сумно... Таке життя... А буває ще й гірше. Дівчина зрозуміла це ще у зовсім юному віці. Якщо розчарування, то нехай це буде першим і останнім у її житті.
Мова твору тепла і ніжна, епізоди описані без зла та ненависті, а це говорить про те, що кожен персонаж можна зрозуміти. Адже тяжко усім: жінці, батькам, старшокласниці. А "він"... Так, винні обоє, але він дорослий, знав на що йшов... А дівча бачило тільки рожеву пелену ілюзій, яка затулила очі. А справжнє кохання ще попереду! Треба тільки вірити.
avatar
5 Erebos • 16:49, 25.06.2008 [Лінк на твір]
Вау! hands respect
avatar
0
6 spydut • 18:26, 29.07.2021 [Лінк на твір]
Як почуття заплутані нікому їх не розєднати .


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect


leskiv: Щиро дякую. s-7


     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz