На річці. На дворі серпень. Повним ходом ідуть жнива. З раненька по селу розноситься різноголосе клепання, то косарі готують свій інструмент до роботи. Жінки збирають пожитки, жбани з водою і серпи і жваво підтягуються до моста. Там їх чекають підводи, на яких вони, із співами та жартами, їдуть в поле. У вечері, з таким же різноголоссям, повертаються додому. Зморені, чумазі, вони якісь веселі і задоволенні. Ми, діти і старики, залишаємось дома, на господарстві. Цей серпень видався таким гарячим, що і в тіні всидіти було важко, тому всі, хто пас худобу, старалися бути ближче до води. Річка у нас не велика. Протікала вона по краю села, де були луги, бо другий край села карабкався вже по горбах. Річка була повноводна тоді, як внизу, за течією стояла невелика електростанція. Тоді навіть на човнах, по ній, ходили. Потім, за кілька десятків кілометрів нижче, зробили велике водосховище і побудували ТЕЦ, о тоді наша ріка і обміліла. Місцями її можна було перейти в брід, але були й містини. де вода повиривала собі глибокі ями і їх називали прірвами, там було небезпечно. Ми старалися туди близько не підходити, особливо малі та дівчата, бо ми не вміли плавати, а хлопці старшенькі, так і плавали, і пірнали туди без страху. Вода приносила всім благодать, особливо верболозу і високим травам, що густо покривали протилежний беріг. З нашої сторони він був ніби підстрижений, адже тут паслася худоба, стада гусей, качок, та й ми діти, майже з усього села, топталися по тому березі з ранку до вечора. Ось і цього жаркого дня, я з дітьми сиділа у воді. Було мені тоді років одинадцять. Ми бовталися у воді, коли підійшла до нас Марійка. Гарна круглолиця дівчинка, років чотирнадцяти, а може трошки старша. Ми їй дуже всі співчували, бо недавно вона похоронила маму і лишилася з батьком та братом. Підійшла вона сумна, в чорній хустині та й каже: --- Вчора мої гуси розполохав якийсь собака і вони розлетілися хто куди. Половина стада прийшла додому, а другу, ходжу і збираю. Ось бачу під другим берегом гуска то напевне моя. Не могли б ви мені її пригнати? Я повернула голову і дійсно побачила, як спокійно на воді хиталася гуска. Вона була під другим берегом і якраз на глибокому місці. Я це бачила і не знаю, що мене підштовхнуло, але мені так захотілося допомогти бідній сироті, що я не задумуючись, зробила два-три кроки і опинилась у прірві. Плавати я не вміла і до сих пір не знаю, як вибралася з тої прірви, але поки я була там я бачила таку картинку: Міст, який проходив через річку, похоронна процесія. Багато людей, сумних, пригнічених і моя, гірко ридаюча, мама, що йшли за домовиною, а в домовині лежала я, вся в білих одежах. --Боже, як мені шкода мами—подумала я, і в ту ж секунду мої руки чіпко вже трималися обвислого, слизького берега. Я не знаю, як довго я була під водою, але хлопці, що сиділи на березі з картами, повскакували на ноги, а Марійка позад них схлипувала. Мені допомогли вилізти на берег, щось розказували, питали, та все це відносилося ніби не до мене, мене била лихоманка і зуб на зуб не попадав. Я довго відігрівалася на сонці, а перед очима стояла картина побачена під водою. Дома я нікому цього не розказала, боялася, що будуть лаяти, та циганське радіо, через декілька днів, все одно донесло, але то вже було не так страшно. На дворі стояв жаркий серпень і у всіх були свої клопоти. Починалась пора збору до школи. Життя продовжувалося…..
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1886 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
