РАНКОВІ НАЧЕРКИ

Кригою вкриті калюжі,

Сумом повиті думки.

А до весни

Ще далеко.

***

Чую, не чую…

Яка різниця,

Як не почує

Крім мене…

Ніхто.

  ***

І ти не та,

І я не той…

Ми це давно –

Вже з’ясували.

Не з'ясували ж

Одного –

Навіщо варто

Разом жити.

  ***

Нас не обрали,

Ми обрали,

І обрані

Забули нас

До часу

Нового обрання.

  ***

Усього вдосталь

В нас було,

Та нам було цього

Замало.

Тепер, коли

Суцільний брак

Життєвих

Необхідних благ

Колишнє

Видається раєм.

  ***

Чи пам’ятаєте,

Як я

У дім до вас приходив,

Сидав на краєчек стільця,

А ви  усі спостерігали,

Як це мені було незручно.

  ***

Хтось народився,

Хтось помер.

Хтось одруживсь,

Хтось розлучився…

Всі визначились  -

Тільки я

Між двох світів

І між двох станів.

  ***

Нарізали і хліб, і сало…

Коли ж по чаркам розлили,

Враз пити всім перехотілось…

  ***

І вустоньки в зморшках,

І щочки бліді –

Одні тільки вічки

Ясніють…

Як небо

У ранішній час,

Як думка,

Що повна надії.

  ***

-         Іго, - кажеш?

Та воно ж минуло давно…

-         А звідки ж тоді –

У більшості вільних –

За конституцією  -

Громодян

Залякані очі завжди,

І зігнуті шиї,

Немов у колодах.

  ***

Кохання!

Ну і вимучило!

Ну і крові моєї

Висмоткало!

А я знову –

Рурку до рук –

І набираю твій номер.

  ***

 Їх троє було…

Одного…

Ударом я зніс

В самісеньке

Підборіддя…

А другого…

Пляшкою по голові

Я вирубив…

І надовго.

Ось третій!..

Мені не піддавсь –

Міцний

Був горішок…

Тепер зрозуміло,

Звідки під оком

Такий сінець

І так нестерпно

Гуде голова.

  ***

Ми у ліжку,

Я торкаюсь

Твоєї руки,

А ти видаєш,

Що спиш.

Отакенькі

Справи у нас.

  ***

Танки до міста ввели –

З-під траків

Вистирибують

Демонстранти,

До поліцейських автівок

Затриманих грубо

Заштовхують.

Всі метушаться.

І тількі мертві

Байдужі до всього

Лежать на бруківці.

  ***

Крокуємо містом…

Скільки всього

Пов’язано

Саме із ним…

Та ноги нащі

Чомусь

Нас до переонів виносять –

Назустріч

Незнаним містам.

Грудень 2012