Вії аж до землі сягають,-
Так мені соромно. Щоки (з-під пудри) пашать полуницями, -
Так мені соромно. Так, це я поворот просигналила
В напрямку парку,
Не додому. Ні, то не я повертала кермо твого авта,
Але хіба міг ти
За мною не поїхати?..
(Чоловіки – слабка стать...) Так, це я тебе покликала,
О, це я
Тебе заманила... І стоїмо, розмовляємо,
Ну й стоїмо, розмовляємо...
Навіть не можу доторкнутися
До тебе, чудового,
До тебе, чужого...
| 
та
у Вас 
0
