навколо море
зеленої печалі
людина - капітан !
в імлі її ходіння
без причалу
!(ввійде)
у бурю , смерть ,
у немочі свої .
немає миру
заходу і сходу
північ морозами
( всі душі розклює)
пустельний попіл
півдня затікає
в глибокі душі
вічного часу
й здається - все !
хоч буря мчить
та стомлені вітрила
вже продірявлені
брехливу суть бредуть
веду життя туди
де золото зелене
де мрійний сум
і суть для кожної душі .
немає більше суші
хоч море вод потопом
і я стою над цим
і наді мною Бог .
дарую я не кривду
не сон , не ніч тужливу,
а вічний час любові
для кожного у світ !
написано року 2016
дня тридцятого місяця сьомого
| 
у Вас 
0
