Той вітер колише минаючі ночі. А ті присипляють втомлене життя, Яке хоч сонне, приснути не хоче, Бо весь час говорить минаючим я.
Той вітер говорить загуканим словом, Яке так боїться у Київ ввійти. І хоч воно рідне й таке кольорове, То місця в столиці не може знайти.
Ніс правду той вітер на втомлених крилах Понад головами неприхильних душ… А там, в рідних степах брати все душили, Або так по-свому давали ретуш.
Аж прийшла година. Задув він з Заходу. Не всі розуміли хто колише дзвін. Той дзвін великодній б’є серце народу, яке стільки років чекало тих змін. 21.03.2009р.
Дякую Вам, Пані Наталю за те ,що прочитали , зрозуміли і дали слово та оцінку. Читаймося, шануймося. Ідімо з Богом! Не пропадемо! З повагою Василь Шляхтич
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
