Там небо наше і своє.
Туман приязний, якщо є.
Тішить весна і пізня осінь,
Та наші люди що йдуть в гості.
Там в далині грає біда.
Танцює сум танець життя.
Тінь кладе крок на зимній росі
Трав, що росли під ноги босі.
Той смертний пан, ворог життя.
Тепер кричить що: - Я, то я.
Тільки, хто слухає його
Тоді, коли всім все одно?
Тому сестри мої й брати
Таким пісням нема краси.
Талан у слові без душі -
Тілом без крові у житті.
15.05.2011р.
| 
у Вас 
