Я міркую те, що бачу,
Та й небачене шаную,
Я лише словами плачу,
І в словах моїх – що чую.
Не пишу про будь-що… майже, –
Що слова, котрі без суті,
Їх сприймають легковажно
Словомани й баламути.
Я пишу про те, що знаю,
І про те, що гарно плодить,
Про любов до свого краю,
І до тебе, мій народе.
Будьмо разом в батьків мові,
Хай вона звучить усюди,
Мови звуки так чудові,
Їх цінують чужі люди.
Всі ми діти України,
Чи з Надсяння, чи з Донбасу,
Хай між нами мова лине,
Українська мова НАША.
| 
у Вас 
0
