Яблуня Вгніздиласьяблуня, стара і одинока У кінці саду. Тиха і німа … Сховалась, мабуть, від чужого ока, - Тепер її потріпує зима… Ламаєвітер крила їй лелечі, Мороз вкриває інеєм гілки… А сіра пам’ять струшує на плечі Немов сніжинки, вицвівші роки… Нема сусідів, подружок немає, І голосів пташиних теж нема… То ж вітер злий гілки їй і ламає, Вона ж бо крайня… Та іще й сама… І нікому сердегу пожаліти, - Частенько в землю скапує сльоза… А коли квітом вкриються їй віти, - Всіх полонить незаймана краса… Тоді літають бджоли-медоноси, Такі кумедні, сильні і святі, - Але вона нічого в них не просить У цім шаленім, прикрому житті. А потім осінь. Яблука червоні Постукують в саду і ніч, і день, Або кладе прохожим їх в долоні, Й подяки не чекає від людей… А коли чує вересня розмову, - Міняю сукню: світлу – на руду… І поринає в сутінь вечорову: Така вона страшна у цім саду… Отож сховалась від чужого ока, Її душа зітхає крадькома… Бо все життя, як палець – одинока, Сама у світі цім. Сама. Сама. Сама…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 