Я пишу вам- а, шо ше можу? Шо можу ше я вам сказати? Я знаю, ви зіхцети, можи, Мине призирством пукарати. Лиш ви мую нищасну долю, Яґби ви трошки хоть жаліли, Мине б ви кинуть ни зіхтіли. Спучатку, я мувчати хтіла; Пувірти, шу мої ганьби Ни взнали би ніколи ви, Яґби надію я ше мала Хоть рітко, хоть на тиждню рас В нашім силі видіти вас, Шуп тіки чути вашу мову, Вам слово мовити, й туді, На думці мати й на миті Їдне, день-ніч- пру рантку нову. Та кажут всі, шу ви- нилюдим; На глушині, в силі, вам гнітно, А ми... нічим ми не блистим, Хоть вас встрічаїмо привітно. Для чого ви прийшли ду нас? В глуші забутуго сила, Ніколи я б ни знала вас, Ни знала б мук гірких була, Душі незрілі хвилюваня Змиривши с часом (як то знати?), Пy серцю я знайшла б кумпа'на, Була би вірна жінка-панна, І правидна, пурядна мати. Другий!.. о, нє, ніґде, нікому, милий, Ни дала-м би лем серця я! На вишнім вічі присудили... То- воля неба: я- твуя'; Житя мує було закладом Спітканя вірнуго с тубом; Я знаю, Бох то так приладив, Ду смерти будиш ти зі мном... Мині у снах ти пуявлявся, Нивидимий, ти був вже ладним, Твій дивний погляд був надвладним, В душі, твій голос руздавався Давно... нє, нє, то сон ни був! Зайшов ти трохи, я впізнала, Зімліла вся, вся запалала І в думці мовила: прибув! Хіба ниправда? я си чула: Ти гувурив зі мном у тиші, Коли я бідним пумагала, А чи мулитвом цукрувала Нудьгу гризоти у душі'? І в оту саму ту хвилину, Чи то ни ти, милий мущино, В прозорій тимнуті мигнув, Тихо ду пригуловка припавши Із втіхою, вже пукухавши, Слова надії ти райнув? Хто ти, мій янгол невідступний, А чи спокусник мій підступний: Мої ти сумніви рyзвій, Можи, то всьо- таки пусте, Душі юнацький сумнів мій! І, зовсім други ся судило... Ту так і бути! Долю мою' Від дзісь тубі я дуручаю, Пирит тубом я сьльози ллю, Твуго я захисту благаю... Пудумай: я удна тут є, Ніхто мине ни рузуміє, Віт того розум мій тимніє, Й мувчит сумліня ту’ мує. Хоть рас пуглянь: тяшко чикати, Надії серця уживи, Чи сон тяшкий той убірви, Можиш мині і дукуряти!
Закінчую! Страшно читати... Ганьбою й страхом завмираю... Та ваша чесьць дупумагає, Й сьміливо я ся дувіряю...
(за працю і за сміливість!). Хоча для мене західноукраїнська мова - то мова "Русалки Дністрової" та "З вершин і низин" (незрівнянно легша для сприйняття). Дещо незрозумілим залишилося слово "райнув". Однократна форма від "раяти"? Тоді якось не дуже поєднується зі "словами (чи по-вашому скоріше б мало бути "слува") надії".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
(за працю і за сміливість!). Хоча для мене західноукраїнська мова - то мова "Русалки Дністрової" та "З вершин і низин" (незрівнянно легша для сприйняття). Дещо незрозумілим залишилося слово "райнув". Однократна форма від "раяти"? Тоді якось не дуже поєднується зі "словами (чи по-вашому скоріше б мало бути "слува") надії".