Я в озерах був купався
і красою виділявся,
доки лебедем я звався.
Біда, біда!
Тепер - їда,
печена юринда!
Я од снігу був біліший,
над усіх птахів гарніший;
нині - ворона чорніший.
Біда, біда!
Тепер - їда,
печена юринда!
Палить огнище прокляте,
вертить кухарча завзято,
і несуть мене в палату.
Біда, біда!
Тепер - їда,
печена юринда!
Грати б у воді студеній,
на муравоньці зеленій,
а я в пасоці перченій.
Біда, біда!
Тепер - їда,
печена юринда!
Так на блюді я журюся
і літати вже не рвуся;
зуби клацають, дивлюся.
Біда, біда!
Тепер - їда,
печена юринда!
P.S. Варіянт рефрена:
Гаплик, гаплик!
Тепер - шашлик,
до випивки балик!
Але він мені подобається значно менше, оскільки германізм "гаплик" і тюркізми "шашлик" та "балик", на мій погляд, не дуже відповідають духові середньовічної латинської поезії.
Ориґінал:
Olim lacus colueram,
olim pulcher exstiteram,
dum cygnus ego fueram.
Miser, miser!
modo niger
et ustus fortiter!
Eram nive candidior,
quavis ave formosior:
modo sum corvo nigrior.
Miser, miser!
modo niger
et ustus fortiter!
Me rogus urit fortiter;
gyrat, regyrat garcifer;
propinat me nunc dapifer.
Miser, miser!
modo niger
et ustus fortiter!
Mallem in aquis vivere,
nudo semper sub aere,
quam in hoc mergi pipere.
Miser, miser!
modo niger
et ustus fortiter!
Nunc in scutella iaceo,
et volitare nequeo;
dentes frendentes video.
Miser, miser!
modo niger
et ustus fortiter!
| 
та
у Вас 
0