Крильми лелечими
весна ввірвалась
в світ,
Під синім небом
розгорнулась
на політ,
А білий світ
голосить з болю
Давно заспраглий
за любов"ю-
То ж , Боже, світло
приклади
до ран і бід:
Зціли, загой,
створи з молитви
ясен плід.
І приклади
густе проміння
нам до віч,
Нехай просякне
аж до серця-
через ніч.
Кричать збубнявілі
бруньки
і незроджЕні малюки:
-Та ж дайте нам
вдихнути волі
і весни
Життя пізнати,
в мрії вірити рясні.
Вдихнути дар цей
нeрозведений напів
Щ0б не відзвучувався
гіркоти
наспів.
Любов так часто
продавали,
купували
і міняли -
за це Tи, Боже,
нас, дітей своїх,
прости!
Людей, що сповнені
ненависті
і мсти.
Весно, грози візьми,
вціли зневіри
пил,
Бруньками вибухай,
квітуй
з останніх сил,
Бо почуття
того бракує,
Яке зусилля
не шкодує
На той запал,
що стане вітром
до вітрил-
Такий вогонь,
що в ньому ангел
не спалить крил!
Бо ця любов,
мов херувимові
пісні-
Завжди в надії
на весняні ,
ясні дні;
Вона усе
на світі може-
усі незгоди
переможе.
Любов, мов райдуга
в житейському
дощі-
вона- світанок
для розквітлої
душі!
| 
у Вас 
0
