(акровірш) Наповню келих іменем твоїм, Аби тепла ще раз напитись вволю.
Палають мрії в серці, як в огні, Останню свічку випросивши в долі. Розмови меркнуть. Вже немає слів. Одна сльоза в очах, як дрібка солі, Застигла самотою на щоці. І зорі в небі, наче на стіні.
Опалим листям вишиває осінь, Бредуть думки по сходжених стежках, Розп’яті, наче грішні, на вітрах, І тягнуться за обрій, де колись Юначі крила нам відкрили вись.
Пані Лесе, сьогодні я вперше на цьому сайті і зробила переклад цього Вашого вірша англійською. До вподоби.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
