Майорять над кладовищем стяги -
Синьо-жовтий, шовковистий світ,
І лежать під ними бідолахи,
Ні, герої - України цвіт.
Як все сталось? Хто у тому винен,
Що триває варварська війна
І країна, і народ мій гине?
Чи то не завищена ціна
За свободу, незалежність, гідність,
За майбутнє щастя поколінь
Українців? Чи, можливо, бідність
І поневіряння по Землі
Нам судились Господом навіки?
Хто на це дасть відповідь мені?
Хто й коли зупинить крові ріки
І страждань безодню в цій війні?
Майорять над кладовищем стяги.
Вітерець нашіптує псалом
Воїнам, що здобули звитягу
У боях й спочили вічним сном.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую