Солдат 95-ої окремої аеромобільної бригади, загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами гори Карачун з території дитячого садка поблизу Слов’янська, де розташований телерадіопередавальний центр, контрольований українськими військовими.
У селі Рихальське прощались з Геннадієм Беляком та його батьком, який помер після загибелі сина. Їх поховали поряд.
Залишились дружина та двоє дітей.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У Рихальській ЗОШ відкрито меморіальну дошку випускнику Геннадію Беляку.
НЕЖДАНА БІДА…
Очам відкривались чудові ландшафти
Околиць Слов’янська з гори Карачун.
Пісні на Івана Купала дівчатам
Вітри дарували, торкаючись струн.
І хлопці безпечно й собі розважались,
Бо з радістю кожен це свято стрічав.
Та, все ж, мабуть, гору не марно так звали —
Переклад її «Чорна смерть» означав…
Неждана біда приповзла в Україну.
Війна… Карачун — стратегічний об’єкт.
І з честю боєць на горі тій загинув.
Сльоза — за солдатом і квітів букет.
Навіки лишилася пам’ять живою.
І вічними будуть про подвиг слова.
Країна вшановує сина-героя,
Лунатиме пісня про нього нова.
Світлина з інтернету
Примітка. Це мій другий вірш-присвята, який увійшов до ІІ тому ПОЕТИЧНОЇ ЕНЦИКЛОПЕДІЇ «НЕБЕСНА ГВАРДІЯ» (с. 112-113)
| 
у Вас 
0
