Прийшла якось до бабусі дівчина вся в сльозах, На голові вінок червоний , а в руках мімоза А що ж в тебе сталося, А хто ж тебе скривдив? Чому такий сум в очах, Хто тебе обідив?
Сідай, розкажи мені, Як же тебе звати? І хто батько твій, хто мати? І чому сама ти?
Батько мій Дніпро широкий, А Хортиця мати, А мене звать Україна, Що іще сказати?
А іще є в мене бабцю, Діти,іх багато, Я іх люблю дуже-дуже, Бо я ж їхня мати,
Плачу я тому що гинуть, Гинуть мої діти, А чому? За що?, За мати, За свою краіну.
Я молюся, я не хочу, Боляче, благаю…. Боже бачиш, Боже знаєш, Серце моє краєш.
Ти не плач моя рідненька Бог тебе не скривде, Твої діти мов ті птахи, Кріпнуть іхні крила.
Ось побачиш Украіно, Ось побачиш сильна, Стануть твої діти вільні, Стануть більш єдині,
Та весь світ узнає правду, Запалають очі, За свободу треба битись, Битись якщо хочеш… бути вільним….
А ти дівчино кріпися , На коліна рано, Бог все бачить, Він за правду, Він загоїть рани.
Шановна пані Юлія! Взагалі задумка цікава, але: Якщо вірш побудований як діалог, є пряма мова, то ставне відповідні розділові знаки, поважайте читача. Коли є два ЛГ: дівчина - це Україна, то хто є бабуся? Де в "дівчини" взялися діти. Україна породила Хортицю, а не навпаки. Бажаю успіху!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
