Ще наші діти не хочуть молитись Етюду не чують як стати з колін
Незнають що в світі можна мирно жити Епос про майбуття напише їх син
Він знав буде долю і де є Мойсей Мрій світ незагине і Бог нас почує Еліту що нищить мій край принизує Родини облудних нас незавоюють Ложити в могили не будуть нас в ночі А діти забудуть не любих ідолів
Упасти хто схоче упаде десь в полі Коли в світі буду в серця людей вточу Руїни що в краю яких світ не знає А дитина плаче що неньки немає Їде у чужину і там пропадає Немає в нас волі хата повна болю А я вірю в краще майбутнє життя
Останній рядок - це як краплина надії у морі розпачу, безвиході, зневірі. Може трохи більше оптимізму треба, як думаєте?
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0