Магічне плесо, поле гарту, Україно! Під зEрно ґрунт- міцне підґрунтя для життя, А ми чеканимось, впадаємо засівно На полотнище тонкогопрядного звиття Із людських душ, плетіння доль, думок мережі доріг складних, до згустку серця твого, в глиб Де закладаються тверді ідейні стержні, На глибині озер незмулених, до шиб Твоєї мудрості - стійкого рівнодення, Де рівноваги вісь незгибно струменить. На тлі протесту, на тяжкому тлі смирення, Керваві дні не підкосили ні на мить, А додали лишень: утверджуватись в правді, Тримати вектор на пречистий Абсолют! І ти підносиш на Вселенській Світлій Раді До німбів Неба,з денця світу ,прОстий люд! І ти голосиш,наша Аріє стозвучна, Пресильним пОривом прадавностей звитяг. Вклади себе естампом в наші душі гучно,- отих розкриль-у небі висвячений стяг! І ще прорвися нам в характерах Героїв, У тих сміливцях, що з десяток на мільйон- Між ними будь, як домінанта в довгім строї! Подай здолати терни, скелі і каньйон, строкатих стезь, вузеньких троп, -одначе правих,- І не розвіритись в одвічній боротьбі! Не оніміти... і не одболітись в ранах, А пульсувати густо часткою в тобі! А от мені, якщо померкне раптом ранок, Заверне світ, чи впаду долі на коліна, Нехай тоді в осяйний передасться спадок- Передання для внуків: БОГ і Україна!
|