З надійних слів плету осінню косу, В яку вплете листочки листопад. Він покладе ранкові срібні роси, Що вразить нас мільйонами зернят.
Осінній стяг краплину пестить кожну, Яка сидить на листях, на траві... У вирій відлітають журавлі... А я летіти в рідний край не можу.
Так хочеться почути рідну осінь. І бути там, де все кругом своє. Де спить в землі закопане колосся... Де прадіди молитву в мене просять... Хоч нині там церковний дзвін не б’є, Думки мої осінню пам’ять носять. 17.10.2013р.
Мені дуже сподобався вірш, п.Василю! Знаю, що в польській мові є свої правила, тобто своя вимова слова і звісно наголоси, тому пропоную трішки відкорегувати ось цей рядок. "Він покладе ранкову срібну росу," і зробити це так: Він покладе ранкові срібні роси, а ще переставити слова ось у цьому рядку. "І бути там, де кругом все своє." так - І бути там, де все кругом своє. В цьому, як і в багатьох Ваших віршах, чується туга за рідним краєм.
Щиро дякую Вам, Пані Оксанкоза зрозуміння і за оцінку, і за приязний коментар. Так мало людей в Україні розуміють мої думки... Будьмо. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
