я співати буду і можу і хочу і хоч небайдужий надійний пророчий народиться вечір неначе дитина полечу до мами до тата полечу як птаха в мою Україну
я й нині співаю як колись бувало над Сяном сідаю а там все співало серце гуркотіло подихом любові рікою в світ плили думки в рідній мові до рідного краю з якого прогнали минуло пропало лиш я пам’ятаю а ось моя сповідь... 12.11.2016р.
Хочу співати і буду співати про вкрадене щастя у любих Карпатах... В рядки класти буду слів своїх стеблини. А все хай Бог судить. Я син України. З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Певно так. Але коли вкрадено тобі ТВОЄ рідне, ти готовий мимо років шукати вкраденого якщо не дійсністю, то хоч думками і з кожного кусочка віднайденого створювати в уяві цілість втраченого. Я вже 70 років живу в чужині, але любові до рідного не затратив. Дякую Вам за слово. З повагою Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
