Заляканий вітер присів на модрині В якої осінню всі голки опали Ніяк йому бачу там скритися нині А і сил і немає щоб летіти далі
Заляканий каже все таки полечу Десь знайду смерека а може соснину Присяду на хвилю на галузь старечу А тоді в світ правди весняний полину
Можливо прийдеться з дощем говорити Який над Бескидом вже сіє перлини Тихенько кладе їх в наші полонини Поки раннє сонце весняне засвітить Коли таке бачиш так хочеться жити В обіймах Надсяння або Лемківщини. 28.02.2017р.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Їжаки сумують за тим за чим і люди! За гармонією і людською теплотою душі! Яка береже і окутує добром! Дуже класний вірш. Прикро, що руйнуємо те, що дає життя.
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-