Неймовірно холодні світанки Просинаються теплим дощем. Або вір, або ні, але ранки На Поділлі ще пахнуть борщем. Стиглим, смолистим запахом сонця Відбивається осінь від хвиль - Просто виглянь в прозоре віконце Неозорих, захопливих миль. Хай здаються важкі кілометри Дивним потягом правди і сну. Побіжімо назустріч кометі, Щоб у ній повернути весну! І хай дивна казкова реальність Огортає наш шлях, мов туман, Я сховаю в торбинку моральність І Людини одвічний наш сан. Хай здаються веселкове літо Із холодним тремтливим дощем Новим щастям, новим нашим світом Із далеким подільським борщем...
Бажаю тобі, Олечко, казкової реальності, а ще - аби ти долучалася до її творення! Вітаю на Анумо, гарних вражень, щирих друзів і нових злетів душі Поетки!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
