До поляків иде з жалем За то, же з Карпат прогнали. Вишмарили з Лемківщини. Відтягли від України, Штоб го асимілювати, Штоб в чужині ся затратив... Мудри лемки Бога молят. Гварят о душевих болях І питают, - як їм жити? Як ворога зрозуміти? Моляться – голосно, тихо... Їх молитва - Карпат вихор, Што ріс поміж ялицями. Старий лемко бувше тямит... Памятат, як товдиль няньо В кожний вечер перед спаньом Брав го до ся і клякали. Молилися , щедрували... Хоц за вікном снігом мело, Їм товдиль било весело. Вечір довгий. Ньаньо сідав І о страхах оповідав. Так, же волос ставав буком. Тато показував руком І повідав, як за лісом Дес., колиси серце трісло Одній мамі знад потічка. Крови поплинула річка. Прийшла весна. Там крас зіля Росло. Млади на весіля Його рвали, зрізували І віночки виплятали. Отці їх на глави клали Молодятам при пристолі В церкви, яка ищи стоїт. Церква стоїт. В середині Стоят бувши лемків тіні. Чути, як ся мовчки молят. Злочини поляків болят. Коли придут люде стари Смотрят на гнешни вівтари... Они своє памятают. Лем ся хрестять і втікают.
Це вірш на лемківських говірках. Є українці, які говорять, що діалектом писати не годиться, не треба... Що нам всім треба "входити" в нашу літературну мову. Я скажу так. Літературну треба обовязково вивчати, особливо в Україні. А яка порада УКРАЇНЦЯМ, яких було викинуто з рідних земель Підляшша, Надсяння, Лемківщини, Бойківщини...? Забрано їм все! Землю, церкув, школу. Не були в силі злочинці забрати СЕРЦЯ і ДУШІ. Тому ті НАШІ люди говорять і пишуть так, як ЧУЮТЬ. Мало того, щоб відокремитися від чужинців, вони в даяких словах бодай кінцівку слова змінять на СВОЮ, на НАШУ. І всі вони тим горді. Дуже вдячний Вам, Пані Катерино за слово, добре слово. З повагою Василь Шляхтич
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
