Ось вже декілька років паї
громадян орендують два фермерства: «Модерн» на заході та «Комунар» на сході. Перше
фермерство застосовувало найновіші розробки господарювання, намагалось якомога
ефективніше і якісніше використовувати кожен клапоть землі. Воно вирощувало прибуткові культури: ріпак, соняшник,
багато злакових. А друге – господарювало за дідівськими принципами і його поля були насаджені більш різноманітно – від помідорів (яким часто не
сприяли погодні умови) до льону, в тому числі й цукровим буряком. На його
балансі функціонував поблизу села цукровий завод.
Орендарі
фермерства «Модерн» розраховувались із власниками паїв грошима, а Грушин Іван
Миколайович (одноосібний керівник «Комунару») видавав у якості платні – товари.
Крім того в перерахунку західне фермерство більше платило людям ніж східне. Це
і було наріжним каменем спотикання у відносинах селян. Вони самі того не
бажаючи розділилися на «Модерянців» та «Комунарців».
Наприкінці
осені, коли вже обидва фермерства повністю розплатились за орендавану землю, в
Голосіївці з новою, небаченю раніше силою розгорнувся маштабний перерозподіл
землі південних і північних територій зі східного фермерства до західного. Іван
Миколайович не був задоволений такими подіями, тому різними методами намагався
втримати орендарів. Першим його кроком було скорочення працівників цукрового
заводу. Мовляв: «менше землі призведе до зменшення обсягів вирощеної продукції,
а тому і до скорочення переробки цукрових буряків…». Самі ж працівники обурені таким рішенням організували
поблизу контори «Комунару» демонстрацію протесту, тоді Грушин викликав поліцію
і силоміць розігнав
їх, мовляв вони заважали йому працювати. Люди говорили, що
протестувальники прийшли зі своїми сім’ями (в
тому числі маленькими дітьми), а міліціонери під час так званого«розгону» били всіх підряд. Це стало останньою краплею, тепер навіть
власники східних паїв захотіли перейти до «Модерну». Серед них був і Василь
Петрович.
-Це безсовісний
бандит, шановні односельчани, досить ділитись на східняків і западенців,
комунарців і модерянців, єднаймося заради кращого – лунав його голос на
демонстрації вже в центрі села.
-В юго руках
районна миліція – кричала у відповідь налякана подіями бабуся – вуни любого з
нас в тюрму пусадять. Та юго і так Бог
накаже.
-На Бога
надійся, але і сам не сплошай – запевняв Василь - Нас не спинити, разом ми
сила, всіх не посадять, ми доб’ємося
свого.
-Але ж він
закриє цукровий завод, де ми будемо заробляти на життя? – вигукнув Митрофан.
-Дорогі мої, фермерство
«Модерн» побудує декілька таких заводів, крім того лише третина селян задіяна в
цукропереробці.
-Ага, а інша
виживає як може – вигукнув Серафим із натовпу.
-Замовкни –
розлючено кричав оратор демонстрації – шановні односельці це наш ворог, він на
стороні бандита Грушина, не слухайте його беріть в руки зброю і виходьте на
двір.
-Синку, а проти
кого ти будеш воювати? – промовив дід Панас, що стояв попереду слухачів Василя
Петровича – А ти знаєж шо таке війна??? Самопроголошений оратор на хвильку замислився, а потім нахилився до Панаса і пошепки відповів:
-Зброя це не
обовязково вогнепальна чи .. холодна ну якщо Ви хочете то я скажу людям, щоб виходили з парасольками.
Старенькому
стало якось недобре від такого пояснення. Чому люди такі категоричні? Чому постійно знаходяться бажаючі очолити
акції протесту для своїх цілей, навіть якщо доведеться втоптати в бруд «опонентів».
Дідусь обернувся та й пішов додому. Народжений працювати не розумів красномовства.
А позаду продовжували лунати слова:
-Не даймо
зламати себе, почуймо разом зов покращення, година повстати настала! – здається
це вже кричав Петро Гайка. Його слова були неначе продовженням запального
виступу Василя Петровича.
Голосіївці
добилися чого хотіли. Оратора Василя обрали «головою профсоюзу захисту прав
орендарів». В селі говорили, що раніше на фермерстві «Модерн» навіть посади
такої ніколи не було. Петро Гайка став його
першим заступником. Проте як зміниться від цього життя їхніх односельців
покаже час.
| 
у Вас 
0
