Дозвольте чути рідну мову. Чи забагато хочу я? Чи спілкуватись рідним словом В рідному краю, це ганьба?
Чи тому, що я люблю рідне Я недостойний, чи чужий? То вам здається, що я бідний, Бо лишень рідному я свій.
Тризуб. Калина. Сонце. Небо Блакитне. Наше, бо своє... Ні, мені більш ніщо не треба. Мені так любо, що я є, Що рідним моє серце б’є, Чи в чужині я, чи у себе. 25.09.2014р.
Дякую Вам за слово. Коли б я в чужині не любив РІДНОГО, я, як син України давно б пропав. А я все таки живий... З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Бачу, що ідемо тим самим шляхом - ЛЮБИТИ РІДНЕ. Любити серцем, любити душею, любити словом... Я часто згадую слова ВЕЛИКОГО польського, а може і литовського поета Адама Міцкевича: Литво, вітчизно моя, ти є, як здоров"я. На скільки треба цінити тебе той тільки знає, хто втратив тебе... "Litwo, ojczyzno moja, ty jesteś, jak zdrowie. Ile cię cenić trzeba, ten tylko się dowie, kto cię stracił..." З повагою до Вас Василь Шляхтич з Польщі
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
