Я за сонцем піду Горизонти миная Вздовж зелених степів Промайну ніби птах Я тобі обіцяю знайти ту країну Що прижме нас до серця Мов рідненьких дитят
Світ чужий навкруги Не впізнати країну Що ж країно моя Відхрестилась від нас Чом в обіймах твоїх Мов в капкані я гину Мов жебрець у лахмітті Що без долі хоч плач
Не дави мою душу Країна ти рідна У жахітті своїм Прокидаюсь від сна І тікати від тебе На землі чужії Де не править країною Бездар й палач
Ти пробач Україно Ти не винна ні в чому Люди злі і чужі Роздирають тебе Моє серце болить Що нізащо ти гинеш Невідомо нікому Чи спасешся від пащ
Сонце світить кругом Для всіх сонце єдине Тільки землі країни Самі рідні для нас Так чого ж ти земля моя Мов горем убита Замість сміху дитини Дариш сльози і плач
З думками згодна, пане Сергію, але вірш вимагає доопрацювання( потрібно замінити російські слова, як то: миная, дитят, палач і т.д. і перевірити закінчення відмінків деяких слів та пунктуацію. Не ображайтесь за мої "п"ять копійок".
Вірш сируватий - як з технічної точки зору, так і зі смислової. Мені, чесно кажучи, ніколи " не давить душу" рідна земля, навпаки, підносить і звеселяє, яку б наругу не чинила над нею влада, бо рідна земля і влада - це не ті поняття, аби їх порівнювати. Так же само я б ніколи не назвав свою країну "світом чужим навкруги". Хоча в кожного, звісно, своє бачення і свій стиль його подання.
Дозволю собі не погодитися з вами, пане Михайле. Мені, як і автору цього вірша, часом здається, що я живу в чужій країні ось уже 20 років. Я не можу зрозуміти людей, їх жадобу до збагачення любою ціною, до влади над іншими, повне ігнорування інтересів простих людей купкою багатих і владних. суцільна брехня по телебаченню всі ці 20 років. Здається, ми з ними говоримо різними мовами, а мали б однією, українською. Я розумію біль автора вірша, який звучить в кожній строчці. "В своїй рідній, милій Україні я живу тепер, як на чужині. Для багатих тут щоденний рай. Ну, а бідний, як умієш, виживай." Я писала ці строчки, коли починала віршувати у 90-х. На жаль, на моє тверде переконання, життя на чужині, навіть в найліпших умовах, щасливим не зробить. Я відчула на собі чужину, коли всього на два тижні поїхала в зарубіжжя: чужа мова, чужі звичаї, чужа їжа, навіть сонце здавалось чужим.Така ностальгія за рідним! А тепер і в своїй країні я починаю почуватися, як на чужині. А тому мені близькі деякі думки автора. А щодо форми вірша, ви, пане Михайле, праві. Вірш вимагає шліфовки.
Вся наша біда це ми , навіть не ті що не люблять Україну відверто чи прикрито , тобто прикриваючись любовю обкрадають її , а ми , ті що люблять її і в тій біді в якій вона постійно живе , і ми не можемо обєднатись , щоб жилось краще ... Ось над цим треба подумати , ясно що доопрацювання цей твір потребує , але зміст надто болючий для кожного справжнього українця , бо це є правда в якій ми щоденно живемо ...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
