Мазепа.
«..він був не лях І не козак, а виродок…»
Мати (Марія Магдалина)
Про гетьмана Мазепу
Яна, непутьового сина. ЮНІСТЬ,НАУКА
В Мазепу Йоханс Каледінський
Вже перевтілився тоді,
Як вигнали з покоїв каземірських
За прелюбодійство при дворі
. Вельможа,коронованого роду,
Поляцько-шляхтицькОї крові,
На гетьманські був заздрісник клейноди,
Перевертень і блазень долі.
Він став борцем за вільну Україну,
чи за незалежний владний трон,
Від Бога, короля і Риму,
Та власний гетьманський престол?...
Народився Йоханс –Ян
В Білій Церкві, з ляха пан.
Батько його був Адам,-
Воєвода - отаман
Війська реєстрового
Гетьмана Віговського.
На службі Яна короля.
Була тоді його сім*я.
Мати,пані Мокрієвська,-
Із дворянського роду,
В монастирі Вознесенськім
Все молилася Богу,
Та для їхнього Яна
Кращу долю благала,
Залишила отамана,
Ігуменею стала.
Про матір Янек скаже:
«Я для неї був не лях і не козак,
А виродок і блазень.»
Отак, без всяких там ознак.
Пішов навчатись Янек
В києво-могилянську.
Цілий рік він там вивчав
Поглиблено риторіку,
(красномовство зазвичай)
Поетичне мовлення.
Пізніше у Кракові
Шліфує поезію,
А потім в Голландії
Науку від Цезаря.
Завершив же він навчання
У вищій школі єзуїтській,
Де всі потуги й старання
Давали цілі зовсім інші.
Той Орден мав великий герб,-
Германський меч у вигляді хреста
На нім написаний девіз:
« Всі засоби виправдує мета».
У Каземіра
Маючи поклажу знань
Та листа Виговського
Поступив на службу Ян
До Каземіра в покойовники
. Був повноважним дипломатом,
Послом самого Каземіра
До козацьких гетьманатів.
Возив клейноди, знак довіри
Гетьману Тетері,
Але той відмовив,
І вказав йому на двері.
Бо не гідно було б взяти
Гетьманські клейноди,
Самого Богдана зятю,
З рук лакейської особи.
Згодом їде до Парижу
Вчити моду і культуру
Та, заплутавшись, одразу,
Потопає в морі блуду.
Вчив науку представництва
Дипломатію гламурну
У жіночих брав спідницях
Тонкощі премудрі.
Повернувшись знов до Польщі,
До каземірового двору
Маючи науку й гроші
Він по службі йшов угору
У перервах справ державних
Спочивав від діл земних,-
Залицявся дуже справно
До шляхтянок молодих.
Те, що стало до вподоби
Молодому донжуану,
Каземіровим придворним
Сіллю сипало на рани..
Щоб позбутись ловеласа
, при королівському дворі,
Польській шляхті довелося
Гонористого Мазепу
Спонукати «на шаблі!»
На той час це означало,-
Дуель в палаці короля
А це зухвальство не прощалось
І каралось висланням.
Після усунення із двору,
Від королівських справ,
Мазепа ринув з головою
У вир любовних драм.
Під час побачення чергового
Мазепи із коханою
мадам Фальбовською,
був схоплений охороною
і покараний ганебним чином,
роздягнений, зовсім голим,
прив*язаний коню на спину,
вигнаний у Дике Поле
Та доля шанс Мазепі слала,-
Зустріти козаків у Полі Дикім
Що з походу повертались
Зі служби у Парижі Людовіку.
Верховодив козаками
гетьман Дорошенко.
Після допиту Мазепи
Про його одіссею
Та службовий вишкіл.
Зваживши на освіту,
Зачислили до війська
На посаду ротмістра.
Щоб поліпшити убогий стан,
Маєтності надбати,
Відновлений у силі донжуан
Надумав обвінчатись.
Після одруження з Фрідкевич,
Вдовою польського магната,
(Посаг був там не з дешевих
І багатства повна хата)
Діла Мазепи пішли вгору.
Він отримав новий чин
Генерального осавула,
Не без сватових причин…
Маючи освіту, мови знані
Та дипломатії науку,
Мазепа став у гетьмана
Послом по праву руку.
Щоб привабити на сторону
До себе Кримського хана,
Дорошенко під проводом
Татарина-бусурмана
Відправив Мазепу посланцем
З ясиром православним
В півтора десятків бранців
На відкуп яничарам.
Отак воно витворялось
«нашими» гетьманами
Душі людські продавались
У неволю із тілами.
Та, на щастя тих безвинних
Невільників рабів божих,
Козаки Сірка Івана
Їм зустрілись на дорозі.
Татар славно порубали,
Невільників звільнили,
Мазепу хотіли на палю,
Та Сірко заступився.
Мазепа сам зізнався,
Що хотів таким чином
З татарами з*єднатись
На благо вітчизни.
Козаки були не проти
Союзу з татарами,
Але ж було негоже
Людьми, мов отарою,
Розпоряджатись.
В Самойловича.
Про таку дивну історію
Мазепи-дипломата
Стало звісно Самойловичу
Й московському царату .
За вказівкою Петра
Самойлович зажадав
Від отамана Сірка,
Щоб Мазепу той віддав
По указу царському,
Як учасника змови
І зради державності,
заточити в окови.
Сірко на вимогу таку,
Сказав ,що має він свій розсуд
І Петро йому ніхто
Бо він козак, -не малоросій.
Самойлович взяв підступністю
Ганну, дружину Івана,
Полонив у заручницю
Та примусив отамана
Видати йому Мазепу
Взамін на свободу
Доньки і дружини,
Що томились в неволі.
Потрапивши до нового
Гетьмана царьового,
Мазепа не відпирався,-
Зрадив і віддав всі
Потуги Дорошенко
Про його потаємні
Переговори із ханом
на військові плани.
Завдяки тій зраді,
Мазепа на коні вже знову,
На тій же посаді
Що й був до полону-
Генеральним осавулом
У війську Самойловича
(непоганий мав притулок
Цей хитрий пристосованець).
Згодом пише він царю
На Самойловича донос,
Що той лінію свою
Від Москви гне малорос;
Що замішаний у змові
З королем та ханом,
І готує до походу
Військових отаманів.
Приласканий любовно
Софією царицею
Та царським вельможею
Князем Голіциним,
Мазепа у Московії
Викликає повагу
Що довіри заслугову
є на державну посаду.
Самойловича позбавили
Булави та влади,
У колодках відправили
До Сибіру в мандри.
Все добро Самойловича
Підлягало конфіскації
Царськими воєводами
Відповідно декларації.
Мазепа тут збагнув
Що можна щось урвати.
Якщо не булаву,
То може хоч пенати.
На царській службі
Фортуна знов вела нагору
І в дивовижності подій
Голіцин князь вже на ту пору
Мазепі видав векселі
І нові гетьманські клейноди,
палати у Батурині.
Мабуть здалось Мазепі мало
Царської щедроти,
Запросив він свою долю
Ще й від конфіскату.
Царська милість на той час
До Мазепи була дуже,
Він отримав конфіскат,
Обіцявши що відслужить.
Мабуть тоді, ще на початку,
В Мазепи виник перший острах,
Що може й з ним так статись
Як із Самойловичем, у поспіль,
Коли закінчиться гетьманство,
Або за відступ від царя,
Усе майно піде пропащим
І всі заслуги навмання.
Влада гетьмана давала
Шлях до збагачення без меж
Та йому було все мало.
Все неставало й роз*їдала
Жадоба влади і сердець.
«Державотворець» на той час
Став найбагатшим у Європі.
Поміщик-кріпосник, магнат,
Слуга самодержавця трону.
Окрім жадоби до багатства,
Та необмеженої влади,
У політичних інтриганствах
Грали роль його коханки.
Шукайте жінку,-
Причину всіх причин!
Це в ній коріння
Всіх війн і зрад тяжінь.
Чергова його коханка,
Від якої гетьман збожеволів,
Княгиня Дольська Ганна
Вишневецького вдова, воєводи,
Та литовського маршала
Тітка короля Ліщинського,
Теж була ловеласкою
Неабиякою жінкою.
Вона спонукала Мазепу
перейти на ворожу сторону,
Короля войовничих шведів,-
Відректися служби Петрової.
Вдова обіцяла підтримку
Від Польського короля
Всьому Запорізькому Війську
У війні проти Кремля.
Особисто Каледінському
Обіцяли, в разі перемоги,
Князівство Чернігівське
Та довічні гетьманські клейноди.
Самому ж Війську обіцяли
Вольності та привілеї,
Щоб короля захищали
Та кордони від «рассєї».
В самої княгині-вдовиці
До земель Сіверських
великі були амбіції,
Де Меншіков- пройдисвіт
Балуванець цариці
Був наділений маєтності.
Може б воно так і сталось
І не було б ганьби Полтави,
Якби не інша одіссея
Мазепи і Кочубея,-
Гетьмана та писаря,
Зрадника та лицаря.
Кочубей
Ще в ті часи,коли ще Ян
Головним був осавулом,
він Кочубея Василя,
потихеньку напоумив
донос секретний підписати
царю на гетьмАна,
що той збирається продати
душу й віру бусурманам.
Після тої змови і доносу
Мазепу гетьманом обрали
Москалі та малороси
По волі царській і указу.
Кочубея Генеральним
Писарем призначили
і по службі ще подальшій
на суддю козацького
Війська Запорозького.
З тих пір з*єднались в дружбі
Мазепа з Кочубеєм.
Та говорили злії люди
(крили правдою з брехнею)
Про невірність чи про звабу
Дружини василевої.
Але, як там не було
(історія про це мовчить)
Мазепа всім на зло,
Дитину взявся охрестить,
Назвавши донькою своєю
Хрещеницею божою.
Породичавшись із сім*єю
Татарина вельможного.
У подальшому житті
Мазепа кума подвигав
До Генерального судді
Та ще й маєтності додав,
Зробивши другим після себе
державним посадовцем.
Чого б, здавалося,ще треба
Бажати інородцю?
І Мотрю, хрещеницю свою
Плекав Мазепа, наче рідну,
Дарив дарунки в дивину,
Самій принцесі, навіть, гідні.
Таку турботу Кочубей
Сприймав, як сплату за провину
Від гетьмана(не про людей)
за зваблену його дружину.
А ще до того, як зросла
Сама хрещениця і стала
Немов з води,її краса,
Мазепу в себе закохала.
Любовний гріх не ходить сам,
Несе з собою він розплату.
І ось, старий вже ловелас
Від почуттів тих розум втратив:
Шле до Кочубея старостів,
Щоби хрещеницю засватать,
(не з старостами, а в листі)
Він просить Мотрю під вінець
Разом з собою в церкві стати,
Але надії цій кінець
Прийшов з відмовою від кума,
Що не бажає щоб вдівець
До цього Мотрю напоумив.
Змирився гетьман у відмові
Зарікся, більше вже не хоче,
Та почуття безвинної любові
Вселилось в серденько дівоче.
Втікає Мотря від батьків,
В обійми падає Мазепі
Шепоче «любий, світе мій,
Без тебе жити я не зможу».
І, мовив гетьман Мотрі щиро:
«Моя кохана ти, царівно,
Для тебе, ластівко моя,
Я ладен зрадити царя
і душу чортові продати,
щоб лиш тебе одну кохати».
Та ще знайшлося у старого
Хоч трохи сорому та честі
Що проти батькового слова
Не бути разом їм у щасті.
Відправив Мотрю він назад
До батьківського дому,
Нехай вони готують там
Їй кращу в світі долю.
Після історії такої
У Кочубея зло образи
Узяло верх і вже горою
Підпирало до відплати
За дружину і за доньку.
Та, оговтавшись спочатку,
Затаїв в собі ту злобу,
Та нагоду став чекати.
І тоді як гетьман-кум
Поділився з ним думками,
Що той має за мету
Розірвати з москалями
Дружбу ,віру та союз,
Кочубей у гніві правім
Написав донос царю,
Що гетьман має намір
Таємно зрадити Москву.
Розрахунок Кочубея
Був направлений на те,
Що Мазепу цар скарає,
А «святе місце не пусте»
І хто його там знає,
Може його на місце те
Призначить, за звичаєм.
Не так сталось, як гадалось
Фортуна грала на Мазепу.
Цар розглянувши ту справу,
Піддав писаря арешту
. Під тортурами той клявся
Царю у вірності й присязі
Що Мазепа зустрічався
З королем та бусурманом.
Цар не повірив і віддав
Мазепі на розправу
Кумів, донощиків, щоб сам
Для них той вибрав кару.
Мазепа сповнив царську волю
Обезголовив двох кумів
І свідків гетьманської змови,
Любовних драм і їх гріхів.
При цьому, ще й заволодів,
По-простому,- відібрав,
Алмаз, що з давніх пір
Герб Кочубеїв прикрашав.
Після трагедії такої
Подалась Мотря в монастир
Щоб у молитвах і покої
Спокути гріх свій і людський.
Зустріла там вона Марію,
матір гетьмана коханого
і залишалась поряд з нею
до подиху її останнього.
Після смерті Магдалини,
Мотря їде до Полтави
Жити в тітки, у дружини
Іскри,страченого в парі
З батьком, за провину
Та донос царю про задум
Відділити Україну
Під Мазепину всю владу.
Карл та Полтава.
Під час Північної війни
Росії з шведським королівством
Мазепа був між двох вогнів:
Союзу Карла із Ліщинським
Супроти армії Петра.
Мазепа тілом був з царем,
Душа ж,- на боці короля,
Горіла зрадницьким вогнем.
Після двох невдалих спроб
Москву узяти штурмом в лоб,
Карл відійшов до України
Щоб відновити свої сили,
Загоїть рани й підкріпитись
З союзниками там зустрітись:
Козацьким Військом Запорізьким,
Похідним корпусом Латвійським,
Жовнірами Ліщинського,
Татарами, від хана Кримського.
Карл розумів, що без підмоги
Над Петром не буде перемоги.
Після спалення Батурина
Московськими військами
Шведам видався притулок
На зимівлю під Ромнами .
Не отримали підмоги
Вояками та гарматами:
Ляхів цар розбив в дорозі,
Татар підкупив дукатами.
Вісім тисяч запорожців,
Приєдналися до шведів
Разом з Гордієнко Костем,
Як союзники Мазепи.
Татари порох не продали,
Петро Гірея підкупив.
Не стали в поміч і яничари,-
Султан з царем уклали мир.
У такому стані військо,
Без пороху та без гармат,
(випадково, чи навмисно)
Було приречено до втрат.
Там Мазепа дізнається,-
В окупованій Полтаві
Жде жадана його серця
Кочубеївна кохана.
І заграла кров у жилах
У старого ловеласа;
Що згасаюча вже сила
Розгорілася невчасно.
Знов свідомість у тумані
Серце в грудях стугонить,
Бо старому вже гетьману
Засліпило розум вмить.
Заманулось йому слави,
Щоб на білому коні,
Та заїхати в Полтаву
У весільному вбранні.
Умовляв Мазепа Карла,
Щоб набрати провіанту,
Повернути на Полтаву
І розбити росіян там.
Не вдалося взяти з ходу,
штурмом місто над Ворсклою,
Взяли його у облогу,
Оточили скрізь стіною.
Вісім раз на штурм ходили
Тисяч вісім поховали,
Не ставало шведам сили,-
Марно порох витрачали.
Два місяці облогою
Шведи Полтаву тримали,
Аж доки із Московії
З військом прийшли генерали.
Бій був не рівний, невчасний
Для Карла й Мазепи,- це факт.
Марно було б визначати
Російських усіх переваг.
Після поразки в тій битві
Мазепа втікає із Карлом,
В тій втечі випало стріти
Мотрю кохану , жадану.
Знайшла вона його в дорозі,
В горі, без влади і слави,
Вмовились їхати разом
В подорож тую останню.
В старого Мазепи при втечі
Ввесь гетьманський скарб хтось украв
Коштовності всі,цінні речі,
То кажуть, що швед постаравсь.
Помер же розбитий Мазепа
У місті румунськім Бандери
На руках у коханої Мотрі
Закривши в історії двері.
Епілог
Між королями, царем і султаном
Під покровом великої зради
Постав Каледінський гетьмАном
Багатства і влади заради.
Вигнаний голим з Європи,
На терени Дикого Поля,
Піднявся мов, фенікс з потопу,
За царської влади і волі.
Двадцять п*ять років на службі
Вірою й правдою царату
Клявся у вірності й дружбі,
Клянчив для себе багатство.
Став найбагатшим в Європі
Кріпосником і магнатом,
Та жаба давила ненаситні очі,-
Князем хотілося стати.
Виміняв у цісаря Йосипа
За надіслане срібло та злато
Звання правителя божого
Священного Римського Князя.
Гнобив московським кріпацтвом
Бідних селян України.
Гнав отаманів козацьких
В холодні простори Сибіру
Будував скрізь церкви та палаци
На зразок Європейських держав
Бо, хотів за життя ще попасти
Він до списку святих, в Божий храм.
Зраджував все, що спромігся:
Рим, короля, царський дім,
Отаманів козацького війська,
Союзників вірних своїх.
* * *
Прихованих фактів багато
В історичному просторі й часі.
Коли ж перестануть брехати
Наукові історики наші.
08.10.2014.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1987 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
