Віра
Єдине сонце вкрили хмари І що тепер куди нам йти Між мудрими весь час лиш свари Інші тішаться з темноти Бо то лице можна сховати За неприязну очам спину І там без мріяння чекати На свою нечисту хвилину Опльовувати друга - брата Сестру тої самої віри А за це срібняки приймати І стати чужім богатирем Осінь не буде все тривати Вона прийме зими дихання Як та мине у нашу хату Бог весняні пошле вітання Промине холод хмари щезнуть І сонце правди нам засвітить Тоді Бог правду величезну Принесе нашім чесним дітям Тому хоч сонце в хмар оковах Віра наказує нам ждати І вірити що Божі Слова Відновлять душу в нашій хаті. u3/308
Додав: Szlachtycz (06.03.2015)
| Автор: © Василь Шляхтич
Розміщено на сторінці : Шляхтич Василь , Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1287 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА