Мамо,моя мамо,
Їду в світ далекий,
Розбуди ня рано
Поки нема спеки.
Сонце на ланочку,
Півень ось співає
Чому так , синочку,
На світі буває?
Мене залишаєш
Одну, ще й стареньку
Чому поспішаєш,
Залишаєш неньку?
Мамо,моя мамо,
Їду працювати
Буду,моя мамо,
Квиток замовляти.
Бувай, рідна хато,
Друзі на ланочку…
Як би знав твій тато,
Сину,мій синочку…
Візьму я сорочку
Вишивану,ненько,
Присядем в садочку
Моє ти серденько.
Пишу тобі листа,
Тобі одній кажу,
Тут правда не чиста,
Та я не розкажу.
Та куди діватись,
Сонечко заходить
Я б став признаватись,
Чомусь не виходить.
Сонце за горами,
А на серці біль,
Хочеться до мами,
На ланочок свій.
Люблю я сорочку
Та я тут чужинець
Зрозумій,синочку,
Що ти-українець.
Чуєш,чуєш,сину!
Я тебе,благаю
Ти за Україну
Був у ріднім краю.
Мамо, моя мамо,
Вибач за провину
Ох,як хочу,мамо,
У твою хатину.
Завтра їду рано
Квитки купувати
Більш не буду,мамо,
Я тобі брехати.
Старенька хатина,
В ній я буду спати,
Зустрічає сина
На ланочку мати.
Бачу я сорочку
Вишивану,сину,
Знаю,мій синочку,
Любиш Україну.
Ланок- так називають вулицю в селі.
22.03.2017р.
| 
у Вас 
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.