Колись дзвеніли в полі коси,
там люди дружно працювали.
А у житах, птахи співали стоголосо
і всіх тим співом чарували.
То жайворонки, то перепілки
тепло вливали в людську душу.
Вертлявий зайчик вискоче з загінки,
куріпки зафуркотять, мов вітер стріхою у люту стужу.
Нині ж пташок у полі не шукайте.
Все вимерло від гербіцидів,
що проникають на двадцять метрів у глибину.
Їжте, пийте хімію-нітрати, вимирайте.
Яку ще треба, люди, вам війну?
Змертвіле поле розкинулось по всій окрузі,
все згинуло від пташки до комашки.
Лиш коростень-деркач скрипить зажурливо у лузі,
та сиротливо схиляють голови ромашки.
Нема романтики,лиш голий практицизм
господарів новітніх в житті цікавить.
Замість душевних мрій панує скептицизм,
бабло,нажива сьогодні бал свій править.
Щось у країні в нас не так.
Одні працюють, другі воюють,
а треті у ресторанах б'ють баклуші.
Пани,на фоні крові й бідності,жирують,
змертвіло поле, зачерствіють і людські душі.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.