Самотність
Одному тяжко жити в хаті,
самотність душу гнітить і грезе.
По кутках засіли страхи волохаті,
їх старість немічна пасе.
Приносять радість лиш дзвіночки
від знайомих та рідні.
Або приїдуть гості дочки,
онуки милі та зяті.
На кілька днів у хаті гомін,
лунає музика, пісні.
Журба ховається за комен
і любо й радісно тоді.
А потім знову тихо-тихо
розлетілись діти - ластів'ята.
По кутках чатує темне лихо
сумує в домі старенька мати.
Додав: ПЕРЕМОГА (20.08.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1451 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Nemo : дякую, з кожним роком розумієш, що життя продовжується попри все і можеш чогось не встигнути...
virchi : Гарно написано! У кожному рядку — любов, вдячність і повага до найріднішої людини. 💙💛
Nemo : дякую, насправді - так...
leskiv : Чудовий вірш, пронизаний любов"ю до матері.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА