Самотність
Одному тяжко жити в хаті,
самотність душу гнітить і грезе.
По кутках засіли страхи волохаті,
їх старість немічна пасе.
Приносять радість лиш дзвіночки
від знайомих та рідні.
Або приїдуть гості дочки,
онуки милі та зяті.
На кілька днів у хаті гомін,
лунає музика, пісні.
Журба ховається за комен
і любо й радісно тоді.
А потім знову тихо-тихо
розлетілись діти - ластів'ята.
По кутках чатує темне лихо
сумує в домі старенька мати.
Додав: ПЕРЕМОГА (20.08.2020)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Українцям
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1333 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА