пора піднятися до сонця поговорити з світлом дня а не дивитися з віконця як мимо проліта життя . в ріку чужу не заглядати в мову чужу не йти буттям потрібно своє пізнавати з землею рідною злиття . а так - блукаємо світами годуємо панів чужих забули батька , зникла мама й лишилися - ні в сих ... ні в тих ... а маємо землю багату і рідні діточки свої традиції свої і свята і милі квіточки земні . все маємо - чужими милі.. все маємо - чуже берем ... тому й іти вперед безсилі своє в світах ми не знайдем . а рідний дім пусткою світить темрява в поглядах чужих й ніхто на світі не помітить лишилися - ні в сих ... нів тих ...
На цю тему є в мене вірш "Подай нам, Господи" який виставлю наступного разу, а зараз я повністю з Вами погоджуюсь, все в нас є, але ми часто опиняємося " ні в сих - ні в тих".
Пригадався принцип суспільно-економічних відносин: "свій до свого по своє", який ми сьогодні і ніби намагаємося дотримуватися, але ж чуже і краще, і дешевше, і просто... чуже, а не своє
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
