минає все ... війна і мир , життєві різні варіанти ; я кажу радості - ПРОЗРИ ! і не рахуй манірні кванти . в матерій радості нема , душі б піднятися ще вище ... а ми ... все в мареннях і снах ... замість моралі - вітер свище . минає все ... пройдуть тіла , необережно скраю щастя ; залишимося ми в плодах , любовю що не можна вкрасти .
Пане Станіславе! Мене дуже порадував вірш, хоч є що виправляти, є з чим посперечатися, та все ж наглядно видно роботу над собою і це тішить. Одне все ж скажу, не треба любові красти її треба леліяти, дарувати, жити в ній і просто щиро любити все , що нас оточує.
Так, не варто обходити коментарями цей вірш. Багато про що у ньому наводить на роздуми. А ще завдяки вашій поезії згадав рядки Романа Мазія: Усе минає, все тече - Вода у море, час - у простір А кожен день лиш сумнів тче І зрозуміти все не просто. ...
Вірш з гибокими філософськими нотками. Є деякі недоліки, над якими треба попрацювати. Але в цілому твір наводить на роздуми. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
