Розмови в смерканні

Вам легше слово продистилювати

Від вищих змістів. І вже без пуття

Не згадувать, що рифма – індикатор,

Наскільки сконцентровані чуття.

Ви відрізали вартісне по букві

На експертизі власних протирічч,

Бо знали, що по вимощеній брукві

Глупоті й силі зручно пліч-о-пліч.

Опріч законів йти я не попрошу.

З реакцій ваших тліється димок.

Зітріть мене, але не руште зошит –

Мою лабораторію думок.

Ще буде час на формулу «пробачте»

В сентенціях зримованих в тилах,

Бо все ж поет – алхімік передбачень,

Що пророкує по своїх же швах.