Лемківска Мова Лєкция 8-а.

Лемківска Мова Лєкция 8-а.

Лемківска Мова

Лєкция 8-а.

бесіду`ю,
си гувору,
бесіду`єш-
кажиш,
бесіду`єм-
рузмувляїм:
знаш лимківский-
важиш.

ти печеш
і я печу-
тілько- різни пляцки.
нима часу, нема часу-
треба прати вацки.

я си пишу,
ти си пишиш,
я зьвідую,
ти зьвідуїш,
а, як кажу добри чуїш?

я рихтую,
ти рихтуїш,
ми рихтуїм,
як вуни,
сильни сьіті на лини.

я си вчу,
і ти си вчиш,
али хто то знаї?
я вару,
такої зупи,
шу ніхто юш ни маї!

хтів бим вздріти,
і ввидіти,
то, шо ми цьікаво,
треба кіно залужити-
кожин маї право.

дуркам-стукам-
ни уткриваш-
шо тубі ся стало?
чи- маркотні,
а, чи, можи, грушей ти замало?

хтів бим бу`кит висилати
і пісьні сьпівати,
али мушу памнятати,
шу тре ми читати,
шуб багато знати.

Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ

klavysjka: Так воно і є. З дитинтьва навчена дякувати ГОсподові за все, що мают. Та війна дала зрозуміти, що це потрібно робити щомиті...

Я ДЯКУЮ ВСЕВИШНЬОМУ ЗА НІЧ

virchi:

Твір наповнений світлом, як молитвою за те, що багато хто сприймав як буденність, але тепер – як подарунок. Прості слова набувають сили, коли за ними

Єнот

virchi:

Який милий і світлий вірш! Після всіх важких тем про війну та біль - тут відрада (не в мінус іншим віршам про страждання народу!). Ви створили

ПИТАЮ, МАЛЮЮ, НЕ ЗНАЮ

virchi: Так, маєте рацію. На відстані усе інакше, але справжній біль і страждання - тут, на Батьківщині