вуна - пʼєкна парадниця,
висока і зґрабна,
чорни, довги вуло`ся,
заплетини в коси,
і- виликі вочі,
все шось робит,
все шось носит
зраня ду півночи.
є висе`ла,
житям рада,
носит всьо кулюрови-
і куралі, і пацьорки,
кривульки і бранзулєтки,
мії всьо, ну- чисто всьо,
ну, пу-правді- вшитко!
знаї кожин узор,
маї кожну нитку.
носит субі кабатики,
куроткі нугавки,
а, зимом- ту довгі джінси,
мешта абу чиривики
на нискім запʼятку,
на забаву чи ду церкви-
ходит на високім,
носит ше си убиреги,
шуб ся ни чипали вроки.
на шудень- ту пу-спуртивнім,
на сьвата- парадно,
дужи фантазийно:
фраєри ся убзирают
за нем вже пустійно.
має ше чирвоні лиця-
дівка- парадниця! правда, трохи- на пумаді,
а трохи- на пудрі,
али хлопці - ни варʼяти,
чинят всьо всі мудро.
Їван Питришин
(за занятями лемківскуї мови: http://lemkowski.revitalization.al.uw.edu.pl/?sem=1&topic=13)
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 218 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
