приповідайти-ми о вшиткім:
кед юш любиш тоти приповітки!
добри, буду ти гадати
і плести сітки.
притулюся ду по`душки,
ну, і зачинайти!
давни-давно,
наші прадідове
ся пирисилили
зі зимлі хранцузив
на землю ґирманців,
пуміняли мову,
али взяли с субом коний
і худобу,
а, потім, пирийшли ду Пульщі,
і там мешкали і рубили,
тяшко, чесно і довго,
далеко віт Жовкви.
тримали коні при жулобах,
в стайнях с худобом,
кожин хлоп був викунробом.
путали коні путами,
шуби ни пувтікали-
завши пару коний мали,
бу тре було вурати,
і садити і вулучити,
шуби був вружай,
шуби добри жити.
Куней пасли день і нич,
кулу пасувиска,
де, часом, бігала лиска,
був жулоп з вудом,
шуби коні пили,
яґби си зіхтіли.
кули дув-си вітир,
всьо їдно ся пасли:
було дужи паші
на пасувиску нашім.
чи сідлаві-сь куня?
нашу го сідлати?
шуби гарцювати.
усідлаїш- кінь жине`,
тримай го за ліца,
би ни втік ду лісу.
влапиш си куня,
і юго рузпутай,
зазубадль, оглавок напни,
і, ше ни жини,
бу пужине прудко
абу ше- ґальопом,
ше ни знати, чи ся верни
і чи верни с хлопом.
як-іс замалий,
ту тя можут пітсадити,
шуби-с міх добри сідіти.
як пусьцят куня,
то пубігни дужи,
як ся буїш,
ту пувіч ми, дружи.
хто ся буїт, най кричит:
"здуйми ня! здуйми ня!"-
ни куня тубі, бахоре,
а - курови-мині,
шуби-с ше пив мулука,
шуби-с дістав силу,
бу для куня ту тре мати
дужи міцну жилу.
як ти- ни сідлач,
ту зіш-си калач,
а, як хцеш їздити кіньми,
ту напирет пруйди ся сіньми.
кінь - сьміливий,
нилінивий,
літає, як вітир,
любит добрих,
любит вірних,
як всі ту на сьвіті.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
