Місценазивни`ки
ти - типер виликий,
маїш знати місценазивники.
місценазивники?
а- шо то таке?
пу-українску- займенники,
шу ся кажут замісьць
імен- іменників,
пу-італійски- проно`мі-
за-іме`на,
так як "я,ти,він,вуна",
як "ми,ви,вуни"-
усубові- для усіб:
я- пру мени,
ти- пру теби,
він- пру нього,
вуна- пру ню,
ми- пру нас,
ви- пру вас,
вуни- пру них.
шo ти стих?
а, ше є вертани,
такі, як- звуротні,
сибе, субі, си-
сам сибе пуважай,
сам субі руби
і сам си пруси.
і є ше присвійні,
шу кажут, чиє:
мій, твій, свій, наш , ваш, їх...
а, той зошит- мій,
а вулувок- твій,
а той хлоп- ту свій,
чи- чужий?
той густиниц- наш,
а той пес є ваш,
а мутоцик- їх,
є ше і машина в них.
як ся хцеш спитати,
ту- питайся:
"хто,шо,який, кутри, чий?"-
ту ті місценазивники-
звідуючі, шуби ся дізнати,
і їх треба знати.
хто,шо,кутрий, чий-
то ті є відносні-
абу- хтось aбу- шось,
чи- якийсь, чи- кутрийсь,
абу- чий-
як ни твоє, ту ни мий.
кожний сам, самий і другий,
той самий, абу- їнакший-
визначают хто, шо, як,
чи такий, чи нитакий,
чи- то цілий, чи частковий-
а те правило ни нове.
як ни знаїш точно, хто,
шо, який,
ну ту кажиш:
"хтось і шось,
і якийсь, деякий
і хоть-хто, і - їден,
такий-си їднакший,
абу- їхній, абу-ваший.
є ше такі, шy пиречат-
одрікаючі місценазивники,
ду яких вьсі давно звикли:
і- ніхто, і- ніц, ніякий,
деякий і никутрий,-
хочиш їч, а хочиш- пий.
Їван Питришин
|
у Вас 