маєш цяцьки, що хотів-
каже мій тато-
а я не мав і штанів.
мав сорочку довгу і чоботи.
і ніколи не хворів.
не знав він лікарів,
і не пив ліків з аптеки.
попри те-
їх було стільки дітей,
як у мене іграшок.
але... не таких, як мої,
з пластмаси.
серед його цяцьок,
був малий прутик,
кільця від плуга,
маленькі пацятка,
живі телятка...
він міг з ними гратися,
бігти, перебігати,
але, тільки, що мусив
їх з кийком пильнувати.
каже, що моя машинка,
що сама їде,
не- іграшка
порівняно з іграшкою
малого теляти,
що тебе може язиком лизати.
і, які б не були фанти,
цяцьки вимисляє, щось,
чого б хотів,
що мав,
а не мав штанців.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 225 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
